Як уже повідомляв «День» (№229), у вівторок із Києва в східному напрямку стартував автопробіг «Поїзд дружби», мета якого — «навести мости» між регіонами України. «День» зателефонував одному з учасників пробігу, тележурналісту Вахтангу КІПІАНІ та запропонував розповісти про перші дні акції та свої враження.
— У перший день, 14 грудня, ми приїхали до Черкас. Приїхали досить пізно, тому не мали можливості сповна відчути, що колона — це така собі громадська ініціатива. Крім того, через технічну накладку ми не змогли організувати запланований концерт. Мерія дала дозвіл на установку сцени, але виробниче об’єднання «Азот», через територію якого мали протягнути кабель, не дало можливості, умовно кажучи, включитися в розетку...
У середу, посеред дня, ми приїхали до Кіровограда. Була чудова погода, колона дуже організовано йшла центральною вулицею міста, міліція супроводжувала, на всіх перехрестях поставили регулювальників, тому колона не розбивалася на частини та пройшла красивим «поїздом». На кожній машині (а це понад 40 машин) — жовті прапори акції «Пора єднатися», національні українські прапори, подекуди прапори Ющенка, також корпоративні прапори тих організацій, які делегували свої автомобілі (зокрема, кількох київських компаній таксі). Є білий лімузин, є «Мерседеси», є «Жигулі»-«Копійка», тобто досить живописна картина. І ось ми їхали, безліч людей у Кіровограді виходили або просто стояли вздовж дороги: махали, вітали, свистіли, посилали повітряні поцілунки. Біля пам’ятника Богдану Хмельницькому ми зупинилися, там був невеликий мітинг, художники вивісили свої роботи, фотографи — фотографії, відбулася прес-конференція для журналістів.
Увечері в середу ми виїхали у напрямку Одеси. Дорогою пробилося колесо журналістського автобуса, і ми години зо дві його ремонтували. Автоколона на в’їзді до Одеси нас зачекала, щоб ми красиво всі разом в’їжджали. Надійшла інформація, що дорогу перекрили прихильники Віктора Януковича. Журналісти пішли «в розвідку». Виявилося, що справді просто на трасі стоїть дуже агресивний, екзальтований натовп, осіб 150. Здебільшого збуджені бабусі (такі, які зазвичай ходили та ходять на мітинги до Вітренко), частина — підлітки 15—17 років, «відморожені» на вигляд (оскільки холодно, все-таки була ніч) та плюс «відморожені» в тому плані, що дозволяють собі нешанобливо спілкуватися з людьми, які набагато старші та серйозніші за них. Йшлося про те, що ми можемо проїхати до міста, якщо знімемо всю символіку. Насправді, пояснюємо ми, в нас символіка не Ющенка, а символіка акції «Пора єднатися». Але це не мало для них жодного значення, ці люди кричали, щоб ми забиралися до свого американського Києва, вимагали, щоб ми покаялися перед усім чесним народом, що ми нібито беремо гроші в американського уряду тощо. У людей у голові — каша з якихсь абсолютно страшних ксенофобських, антизахідних, антиліберальних міфів. Із ними було марно розмовляти, проте ми протягом приблизно години намагалися їх переконати. З цього нічого не вийшло, бо ці люди були налаштовані лише на деструкцію. Довелося пройти «партизанськими стежками» за спинами учасників цього мітингу, сісти в машину без символіки та поїхати на мітинг. Я ще встиг виступити в Одесі перед невеликою групою прихильників Ющенка, які чекали нашого приїзду перед сценою, вже пустою, на Куликовому полі. У принципі, нам вдалося «прорватися» вже тільки після півночі з допомогою «Беркута» та народного депутата Едуарда Гурвиця, які приїхали та допомогли розблокувати дорогу й відтіснити цих людей на узбіччя дороги, після чого колона змогла проїхати досить спокійно, якщо не брати до уваги те, що нам показували всілякі непристойні жести, кричали в спину тощо. Ми вирішили не віддавати Одесу «без бою» та заночували там (із середи на четвер), щоб наступного дня провести все-таки заплановані мітинг і концерт, хоча нам і довелося порушити графік. Дозвіл на установку сцени місцева влада дала лише о п’ятій вечора. Удень проїхали по всьому місту декілька кіл. Нас супроводжували декілька десятків автомобілів одеситів зі стрічками й іншою атрибутикою (в Одесі існує дуже масовий народний рух стрітрейсингу (вуличні гонки. — Ред. ) Ці люди возили нас по Одесі, і всі пересвідчилися, що ми приїхали: річ у тому, що місцеві телеканали повідомили, нібито ми злякалися, розвернулися та поїхали з міста. Увечері в четвер відбувся концерт двох груп, які приїхали з нами, — київської групи «Немо» і рівненської «От винта». Крім того, того ж дня ми провели прес-конференцію просто неба в районі залізничного вокзалу, на тлі наших машин із символікою акції «Пора єднатися». Було досить багато преси, дуже багато людей, які підходили та спілкувалися, просили вибачення за тих своїх співгромадян, які намагалися зганьбити світле ім’я Одеси. Одним словом, усе було душевно. Увечері відбувся мітинг, а потім, напевно, не менше нiж сотня машин проводжали нас із міста, а, провівши, люди вийшли з машин і скандували, що ми — молодці. Серед тих, хто нас супроводжував, був дуже високопоставлений співробітник одеської міліції. Він був у цивільному одязі, і ми знали, що з нами нічого не станеться, оскільки ми скандували «міліція з народом». Він не називав себе, говорив просто, що Одеса — це хороше місто, і ми повинні про це все розповісти.
Уночі ми дісталися до Миколаєва, на в’їзді до якого нас зустріли миколаївські таксисти та провели до центру. Ми попросили журналістів міста почекати нас, і близько 23.00 відбулася прес-конференція в Миколаєві.
Але перед цим сталася така подія — на центральній вулиці міста також стояла сцена, адже ми мали намір відіграти концерт і в Миколаєві. І бабусі-прихильницi Януковича (в кількості приблизно ста чоловік) цю сцену просто розібрали. Так само, як в Одесі, коли нас протягом чотирьох годин не пускали до міста, так і тут, коли люди знищували чиюсь власність (яку ми орендували), міліція не втручалася. Представник фірми, яка нам усе це надала, повідомив потім, що звертатиметься до суду зі скаргою на дії руйнівників (це знято на плівку) та на бездіяльність міліції.
Потім ми — вже вночі — вирушили до Херсона, щоб вчасно повернутися назад. І в п’ятницю вранці в’їхали на центральну площу Херсона. Тут є чотири намети за Януковича, ставиться наша сцена (за станом на 13.00 п’ятниці) та відбудеться концерт уже згаданих груп. Щоправда, абсолютно несподівано місцева влада під кінотеатром «Україна», тобто там, де стоїть наш майданчик, почала встановлювати новорічну ялинку, — саме в той момент, коли було отримано згоду на встановлення сцени. Робиться все для того, щоб нас витіснити з частини площі. Після концерту ми плануємо ще проїхатися містом та вирушити до Сімферополя.
ДО РЕЧІ
Власкор «Дня» в Одесі Олена АСТРАХОВИЧ повідомила ще деякі подробиці перебування учасників автопробігу в «перлині біля моря».
«Ми на трасі розговорилися з двома молодими хлопцями, з біло-блакитними стрічками, — розповідав один із учасників пробігу, підприємець Юра. — Вони сказали, що їх викликали «рятувати Одесу від «оранжевих». Але хто такі «оранжеві» і чому від них треба рятувати вони до пуття й не зрозуміли. Через п’ятнадцять хвилин спілкування з нами вони вже самі дивувалися: що вони тут роблять? Хоч би заради цього ми повинні були приїхати до Одеси».
«У мене в Одесі живе найкращий приятель, — розповідав ще один учасник «Поїзда» музикант Анатолій Іванюк (група «Немо»). — Він моряк. Уся його сім’я голосувала за Януковича. Уся моя сім’я голосувала за Ющенка. Але це не стало на заваді нашій хорошій дружбі. Свобода вибору — це право кожної людини».
Водночас за два кроки від площі, де відбувалася акція «Поїзд дружби» кілька агресивних молодиків із біло-блакитними прапорами зривали з перехожих оранжеву символіку, а старший чоловік у біло-блакитному наметі волав: «Подайте, хто скільки може, на Комітет захисту демократії!» Одесити оминали їх.
Не залишилися осторонь від нинішніх подій і одеські політики. Керівник обласного штабу Віктора Ющенка народний депутат Олексій Козаченко виступив із заявою, в якій висловив упевненість, що акція на трасі Одеса — Київ була організована за заступництва місцевої влади, що має одну мету — втриматися при владі. І висловив надію, що ці «владолюбці отримають гідну відповідь народу, в тому числі й одеситів, 26 грудня». У відповідь мер міста Руслан Боделан заявив, що поділяє почуття людей, які стихійно створюють різні об’єднання, але не схвалює такі методи боротьби. Він закликав усіх жителів зберігати витримку та спокій і вирішувати всі проблеми в рамках закону. «Інакше в нас просто може бути лихо», — попередив мер.
