Очевидно, 18-річний Володимир Процик - то найбільш незвичайний «легіонер» італійського футболу. Рано втративши батька, який загинув в автомобільній катастрофі, хлопець з українського міста Дрогобич сповна відчув злидні багатодітної сім'ї. Шестеро дітей та їхня хвора мати плекали надію тільки на Божу поміч. Дві старші сестри пішли в монастир і стали черницями. До речі, одна з них нині перебуває в українському монастирі на території Італії.
А 1990 року мати настоятелька монастиря сестер милосердя Святого Вікентія у Львові запропонувала Володимиру після успішно складених іспитів стати слухачем української семінарії в Римі. Тут він учився п'ять років у малій семінарії (з атестатом про середню освіту). Ректор, отець Євген Небесняк, англієць українського походження, виявився палким прихильником спорту і всіляко підтримував заняття футболом Процика та його товаришів. І Володимир, уже будучи студентом філософського факультету Папського університету Святого Урбана, досі згадує свої перші кроки на футбольному полі, тренера Дмитра Курп'яка з дитячо-юнацької спортивної школи «Синевір».
Якось наш земляк прогулювався в рясі, роздумуючи про святе і вічне. Випадково м'яч із найближчого майданчика (а їх, дякуючи Богу, не бракує в італійській столиці) прилетів під ноги. Недовго думаючи, хлопець майстерно пробив у напрямку воріт. Тренер відреагував іще скоріше, запросивши його в команду. Правда, сезон уже почався, а на новобранця не було представлено відповідних документів. Але товариські зустрічі вивели Володимира на провідні ролі в римській «Борго Дон Боска», яка зайняла друге місце в чемпіонаті третьої категорії. (Для довідки: в Італії це, по суті, шостий за рангом дивізіон, слідом за елітними серіями А, В, С та ще двома групами споріднених категорій). А нинішнього сезону наш земляк стабільно виходить в «основі».
Футбол не перешкоджає в отриманні освіти, хоча семінарська дисципліна - то є закон. Однак його наставники виявилися прогресивними людьми й у вихідні відпускають на ігри «під чесне слово». У майбутньому, повернувшись на Львівщину священиком, Володимир бачить себе громадським тренером навіть у найменшому селі, де є 20 - 30 хлопців. Єдине, що не знає він, як на це дивитимуться українські єпископи.
...А поки що центрфорвард «Борго» Володимир Процик на повному серйозі мріє, аби суперклуби - такі, як його улюблений туринський «Ювентус», - воліли мати українських гравців у своєму складі.
Рим
