Жозе Мануел ПІНТУ ТЕЙШЕЙРА, посол, голова Представництва ЄС, спеціально для «Дня»:
— Завдання написати щось про вільну торгівлю між ЄС та Україною подібне до завдання пояснити якусь проблему молекулярної фізики. Вони не належать до «драйвових» питань, що здатні привабити публіку. Для переважної більшості громадян вони надто технічні: аби в них розібратися, треба прочитати гори документів. Звісно, жодна знаменитість чи жодна активістка руху «Femen» не закликатиме політиків розібратися з черговим раундом переговорів щодо зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Це погано. Страх та брак розуміння питань вільної торгівлі можуть призвести до того, що ми втратимо ті надзвичайні переваги, які вона пропонує. Вільна торгівля — це благо не лише для великих корпорацій. Адже вона приносить добрі речі для кожного громадянина. Вона є взаємовигідним проектом і для ЄС, і для України. І навіть більше: справжньою переможницею буде саме Україна, адже ЄС є її найбільшим торгівельним партнером, у той час, коли на Україну припадає лише 1% від усіх обсягів торгівлі ЄС.
Кілька століть тому люди вірили, що торгівля — це гра з «нульовою сумою». Тобто що одна держава може виграти від обміну лише за рахунок іншої. Потім з’явилися такі великі мислителі, як Адам Сміт і Давид Рікардо, які здійснили революцію в економіці, подібну до Ньютонової революції у фізиці. Як вони вважали, у будь-якому добровільному обміні щось виграти мають (чи принаймні можуть) обидві сторони. І справді, досвід успішних реформаторів — Польщі, Чехії чи Південної Кореї — свідчить про те, що лібералізація торгівлі одразу — і на багато років — підвищує темпи річного економічного зростання на кілька відсотків.
ЄС зацікавлений у розширенні простору стабільності та добробуту на своїх сусідів та у зміцненні своїх відносин у цьому регіоні. ЄС та Україна домовилися, що Угоду про партнерство та співробітництво (УПС) — базовий документ, який на правовому рівні регулює відносини між двома сторонами, — слід замінити новою та амбітнішою. Навіть перед початком переговорів ЄС зазначив, що готовий запропонувати Україні посилену угоду. Це означає, що навіть без визнаних перспектив членства Україна дістане доступ до внутрішнього ринку ЄС та можливості для активнішої політичної та економічної інтеграції.
Розділ про вільну торгівлю, яку ми на нашому брюссельському жарѓоні називаємо «глибокою та всеосяжною зоною вільної торгівлі» (DCFTA), є важливою частиною цієї нової угоди. Але що значать слова «глибока та всеосяжна»?
Для того, аби їх пояснити, маємо повернутися на півтора століття назад. 150 років тому Велика Британія та Франція підписали так званий Договір Кобдена — Шевальє, який також відомий як Англо-французький договір 1860 року. Він зменшив чи скасував більшість тарифів, які існували поміж двома країнами. Відпала потреба нелегально завозити французькі вина до Британії; британський вовняний одяг став доступним для багатьох французів, які раніше не мали до нього доступу.
Цей договір був початком найпоширенішої, класичної форми вільної торгівлі, яка передбачає скасування експортних та імпортних мит. Але торгівлю обмежують не лише тарифи. За ці 150 років було винайдено найрізноманітніші квоти, субсидії, технічні та санітарні норми, які самі по собі виправдані, але можуть трактуватися як перепони для торгівлі. Якби Україна хотіла підписати з ЄС класичну угоду про вільну торгівлю, подібну до франко-британського договору, вона не потребувала би здійснення вагомих інституційних та законодавчих змін. Однак унаслідок цієї угоди не було би і серйозного позитивного впливу на зростання торгівлі між двома партнерами. І ця угода не стала би локомотивом інтеграції до ЄС.
На противагу звичайній зоні вільної торгівлі, ЗВТ+ йде далі та скасовує всі елементи, що спотворюють торгівлю. Йдеться про те, що Україна гармонізуватиме свої правила, регуляції та норми з відповідними стандартами ЄС, а також ще більше лібералізуватиме свою сферу послуг. Хоча посилена версія угоди вимагатиме значних фінансових та людських ресурсів, а також інституційних та законодавчих змін, вона цілком реалістично здатна трансформувати саму модель економіки країни та надати імпульсу інтеграції України до ЄС.
Звісно, цей процес вимагатиме витрат. Якщо ви приходите до ресторану й замовляєте собі обід, ви мусите за нього заплатити. У короткостроковій перспективі адаптація до нових стандартів і правил ніколи не буде для українських виробників легкою. Реформа може змусити певні галузі економіки зменшити обсяги виробництва чи навіть зникнути. Водночас чимало інших секторів розширять свою діяльність; виникне багато нових галузей. Ця адаптація матиме й соціальну ціну; для деяких людей і деяких спільнот перехідний період буде складним.
Тож у короткостроковій перспективі адаптація вимагатиме певних витрат — але не треба їх перебільшувати! В Україні існує чимало хибних оцінок тієї ціни, яку треба буде заплатити за побудову глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі. Один із найбільших міфів — це міф про її негативний вплив на доходи бюджету. Нині доходи від митних тарифів, що їх збирають на кордоні, складають 4,4% всього державного бюджету України. Досвід свідчить, що короткострокова втрата імпортного мита (через скасування імпортних мит в рамках ЗВТ) буде більш ніж скомпенсованою зростанням доходів, отриманих державою від непрямих податків (наприклад ПДВ). Ці податки сплачуватимуть компанії, які отримують нові ринкові можливості завдяки загальним імпульсам, що їх отримала економіка.
На додаток до цього стабільного доходу, що його, як ми сподіваємося, принесе пов’язане з торгівлею зростання, ЄС продовжуватиме надавати Україні допомогу для прискорення модернізації. Це важливо, адже торгівля та інвестиції вкрай залежать від довіри та сприйняття партнерів, тому Україна, що прагне зреалізувати свій економічний потенціал, має розвивати прозорі та ефективні державні інституції. На здійснення бюджетних витрат для впровадження правових та інституційних реформ у сферах, пов’язаних із торгівлею, Україна вже отримує — чи буде отримувати — підтримку від ЄС в рамках програми Всебічної інституційної розбудови, до якої буде також додано гроші Міжнародних фінансових інституцій. Загальний обсяг технічної допомоги ЄС для України за 2011—2013 роки збагатиться 552 мільйонами євро.
Чимало бізнесових гравців в Україні також побоюються, що створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі лише відкриє двері для потоку імпорту з ЄС. Однак ці побоювання не мають під собою ѓрунту.
По-перше, угода є взаємною. Ближча інтеграція до ЄС відкриє українським товарам доступ до ринку, який у 13 разів більший, ніж український внутрішній ринок, — ринку, що складається з 500 млн. споживачів.
По-друге, товари з ЄС вже широко присутні на українському ринку, адже вже нині вони стикаються з малою кількістю бар’єрів. Середній рівень тарифів, які Україна сьогодні застосовує до імпорту з ЄС, є досить низьким. А тому наслідки лібералізації торгівлі будуть скромними.
По-третє, Україна не є ключовим ринком, на який націлені товари з ЄС.
По-четверте, ЄС прагне відкрити свій ринок одразу, а Україні дати перехідні періоди. Насправді український ринок не може бути повністю відкритим одразу після підписання угоди, адже українські виробники здебільшого не готові до серйозної зовнішньої конкуренції. Саме тому ЄС готовий обговорювати з Україною питання перехідних періодів для конкретних сфер. Україна поступово створюватиме глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (зокрема стосовно відкриття її ринків), і українські бізнесові правила змінюватимуться поступово. ЄС тут пропонує встановити десятилітній перехідний період, якщо в цьому існує потреба. Тому українські бізнесові гравці матимуть час для адаптації своїх дій. Окрім цього, гармонізація законодавства, адаптування стандартів та норм і побудування необхідних інституцій вимагають зовнішньої підтримки. Зважаючи на це, ЄС вже пообіцяв збільшити технічну та фінансову допомогу Україні.
У будь-якому разі переваги від успішного запровадження глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі будуть, радше за все, у кілька разів більшими, ніж її вартість. У довгостроковій перспективі вона має підвищити конкурентоспроможність товарів, що виробляються в Україні, а відтак підвищити обсяг експорту України на всесвітніх ринках. Окрім того, зі зростанням якості українських товарів зміцняться позиції українських виробників на внутрішньому ринку. Водночас українські споживачі матимуть доступ до якіс ніших і дешевших товарів і послуг. Зона вільної торгівлі з ЄС має підвищити рівень довіри зовнішніх інвесторів до української економіки та стимулювати як притік прямих зовнішніх інвестицій, так і інтеграцію країни до світової економіки. Дослідження свідчать про те, що в тривалій перспективі створення зони вільної торгівлі з ЄС підвищить рівень добробуту та заробітних плат в Україні.
Сам термін DCFTA («глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі») може видатися надто технічним. Однак донині її створення є найрозумнішою відповіддю на нещодавні виклики, з якими зіткнулася Україна. Усування субсидій та торгівельних бар’єрів означатимуть, що Україна зможе використати свої ресурси ефективніше, а тому отримає більше можливостей для зменшення нерівності та бідності, соціального напруження та занепаду довкілля. Все це може, цілком реалістично, стати основою нової економічної стратегії країни.
Без сумніву, глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі відкриває добру перспективу. Я би навіть насмілився назвати цю перспективу вкрай привабливою.
