Сьогодні загальновизнано, що саме ситуація, яка склалася в Україні з податком на додану вартість, провокує процеси тінізації економіки, а також дає можливість для маніпуляцій із виконанням державного бюджету. Про це багато разів говорили і нинішній, і попередній президенти. Не люблять цього виду податку і прем’єр-міністри. Юлія Тимошенко навіть розказувала свого часу, як вона його всім серцем ненавидить.
Не признавалися в любові до ПДВ і учасники дискусії, ініційованої в четвер кількома економічними виданнями. Навіть екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник звинуватив цей податок у знищенні українського експорту та назвав проблему ПДВ політичною. І проте цей відомий економіст і фінансист, навіть опинившись в опозиції, не пройшов перевірки тестом ПДВ на політичну волю. Віддавши данину всіляким закидам, а також посперечавшись із нинішнім урядом на тему про те, хто краще за нього відшкодовує експортерам, він усе ж таки закликав залишити все як було і не лише не відміняти ПДВ, а й не робити спроб його покращити (навіть «схвальну», на його думку, ідею електронної звітності він запідозрив у претензії на тотальний контроль і тому відхилив). Було б безглуздо підозрювати екс-міністра в якійсь особистій «податковій прихильності». Але, схоже, ним у цьому випадку керує своєрідний синдром державного діяча. Адже, за його словами, «ПДВ кредитує економіку». А це означає, що насправді цей податок фінансує бюджет. І, на думку Пинзеника, замінити його нічим, оскільки податок з обігу або податок із роздрібного продажу можуть стати згубними для країни (останнє твердження не аргументувалося).
Утім, навіть і ця блискуча промова екс-міністра не зупинила дискусії (в самій тематиці круглого столу також проглядало ставлення як до тупикового шляху: «Податок на додану вартість: відмінити не можна реформувати»). Схоже, сьогодні мало хто в країні може впевнено говорити про цю проблему. Немає навіть досить чіткого наміру вводити електронні рахунки та звітність, хоча відповідний запис був у проекті держбюджету на 2007 рік. Так, єдиний представник виконавчої влади на цій дискусії директор одного з департаментів Мінфіну Євген Олейников (податкова служба обіцяла прислати двох своїх представників, але слова не стримала) заявив, що з питання введення ПДВ- рахунків жодного рішення ще немає — це, за його словами, лише обговорюється.
Схоже, ситуація нагадує газову. І там, і тут достовірно не відомі головні «дахівники», зацікавлені в тому, щоб нічого не змінювати. І при цьому всі знають про їх існування. А тому в країні не зменшується кількість конвертаційних центрів, а поява час від часу нових викриттів цих підпільних «центробанків», що паразитують на недоліках ПДВ і плодять у неймовірних кількостях фірми-«метелики», можуть свідчити лише про якісь внутрішні розбірки у владі та в силових структурах.
Цікаві підходи продемонстрували народні депутати, які брали участь у дискусії. Перший заступник комітету з питань фінансів і банківської діяльності Микола Круглов, як і годиться людині, наближеній до банківської діяльності, був обережний. Він вважає, що курс України до ЄС, де ПДВ використовується у всіх країнах, не дозволяє Україні відмовитися від цього податку. Водночас, на його думку, вдосконалити ПДВ варто. Він вважає, що електронні рахунки для цього цілком підходять.
А от народний депутат Дмитро Святаш (із тієї ж фракції Партії регіонів) налаштований більш радикально. Він вважає, що ПДВ — це лише перекручена та завжди політизована форма податку з обігу (червоні прийшли — грабують одних, білі — других, сині — третіх). Тому він за заміну ПДВ податком із роздрібного продажу, що дешевший в адмініструванні, деполітизований і декриміналізований. Великий знавець кримінальних податкових схем, екс-заступник глави ДПАУ Микола Катеринчук додав до лайливих визначень ПДВ ще одне — рейдерський податок. Водночас він, очевидно, не вірить у те, що його можна удосконалити за допомогою електроніки — малий і середній бізнес не витримають. А ще він вважає, що в країні для податкової реформи немає політичної волі. Про долю малих і середніх платників податків тривожиться також відома їх захисниця Ксенія Ляпіна. У неї цілком нормальні пропозиції з вдосконалення адміністрування сьогоднішнього ПДВ. Зокрема, пропонується заборонити податковим органам проводити розслідування законності заявок на відшкодування ПДВ понад законних 60 днів. Не знайшли криміналу — платіть.
Дуже рішуче засудила нинішній ПДВ народний депутат Наталія Королевська. Вона стверджує, що тільки в Україні цей податок став своєрідною галуззю економіки. А тому вона висловлюється за те, що необхідно якнайшвидше прописувати механізм ПДВ-рахунків і вводити їх у дію. Як бачимо, розкид думок дуже великий. Але дискусія — це вже початок роботи.
