Мирослав ПОПОВИЧ, філософ:
— Наші громадяни, в основному, не прив’язують до Дня Конституції якусь чітко виражену ідеологію. Наприклад, 7 листопада — це чітко «червоне» свято, День проголошення незалежності України — це чітко «жовто-блакитне» свято, а День Конституції, знову ж таки для більшості, — таке собі чергове свято, відзначення якого навіть не дуже свідчить про нагальну потребу в демократизмі. Проте в нас є певні історичні традиції святкування Дня Конституції. Ми довгий час святкували 5 грудня — День «сталінської» конституції, потім були наступні, дні прийняття яких також святкувалися.
З часу проголошення незалежності України діяла стара Конституція і ми спокійно жили. І сильного перевороту в житті від того, що стара лицемірна «брежнєвська» Конституція була замінена на щось нове, люди не відчули. Мені здається, що тут можна говорити про недостатню чутливість нашого народу до демократизму, до необхідності свободи. Це відчуття пригнічене й задавлене економічними негараздами, й зараз невідомо, що люди цінують більше — благополуччя матеріальне чи відчуття свободи. В різних соціальних верствах пріоритети різні. Тому й має місце такий не дуже святковий настрій. Думаю, що це відображає недостатню довіру та оцінку демократії нашими громадянами.
Насправді ж прийняття Конституції — це дуже великий рубіж, який перейшла наша держава. Звичайно, Конституція має свої сильні й слабкі сторони, проте з часом можна буде щось, правити та змінювати. Втім, це дійсно велике свято, тому що саме в цей день справжня демократія законодавчо закріпилася в Україні.
А для великої кількості людей, на превеликий жаль, це свято є звичайним вихідним днем. І так буде, поки демократія не буде використана для того, щоб «нагодувати» населення. Але пройде ще довгий час, поки це станеться. Хоча ці речі не обов’язково тісно пов’язані, часто можна «нагодувати» людей краще за авторитарного режиму, ніж за демократичного. Такі випадки бували. Як буде в нас, час покаже.
Михайло СИРОТА, лідер Трудової партії України:
Конституція будь-якої країни світу є суспільно-політичним договором між політичними організаціями. Без сумніву, під час її прийняття існує дуже багато конфліктів, протиріч, зіткнення думок, в результаті компромісів і виходить Основний закон нашої держави. Ті компроміси і протистояння, які були в 96-ому році, поза всяким сумнівом, трансформувалися в інші, бо наше суспільство дуже динамічно розвивається. Сьогодні є інші конфлікти, які призвели до проведення Всеукраїнського референдуму. Щодо його результатів, то не можна говорити, що відповідають духу Основного закону. Однак я дуже скептично ставлюся до імплементації результатів референдуму як нібито до тих змін, які конче необхідні суспільству.
Ми не можемо говорити про недоліки Конституції, не виконуючи її. Перший і основний недолік — те, що суспільство не змогло чи не захотіло скористатися Основним законом своєї держави на 100 відсотків. З другого боку, зараз я бачу, що Конституція потребує розвитку, особливо в тих статтях, що стосуються парламенту і виконавчої влади. Я глибоко переконаний, що вже сьогодні треба внести в Конституцію доповнення, які зафіксували б таке поняття, як парламентська більшість, яка могла б формувати і контролювати уряд, створюючи правлячу коаліцію.
Віктор МУСІЯКА, екс-віце- спікер Верховної Ради: — Конституцію, як і будь- який інший документ, з часом можна розглядати з точки зору вдосконалення. Найістотнішими недоліками Основного закону, на мій погляд, є два моменти. По-перше, одним з компромісів, які уможливили ухвалення Конституції, було те, що ми все-таки пішли на створення президентсько-парламентської республіки і заклали такий механізм впливу на виконавчу владу, який робить її, по суті, недієздатною. Думаю, що все-таки в майбутньому парламент повинен створювати уряд і, власне, уряд повинен бути відповідальним саме перед парламентом. Тоді все буде логічно і в нас буде досить дієздатна система влади. По-друге, як показав час, до Конституції потрібно внести пряму вказівку на конкретну відповідальність вищих посадових осіб за порушення Основного закону. Ми бачимо постійні порушення конституційних норм, а ніякої відповідальності за це ніхто не несе, і це створює атмосферу вседозволеності і підриває конституційні устої.
Що ж до змін у Конституції, які зараз готують за результатами всеукраїнського референдуму, то вони не відповідають духу нинішнього Основного закону, вони відповідають ідеї якраз того проекту Конституції, який не було винесено на референдум через ухвалення нинішньої Конституції в 96-му році.
Однак, певна річ, ігнорувати рішення референдуму, які в правовому сенсі ніхто не поставив під сумнів, уже не можна і треба думати про внесення змін, але таких, які були б гармонійними духові чинної Конституції.
Сергій КРИМСЬКИЙ, доктор філософських наук, професор:
— На жаль, можна говорити про те, що День Конституції для нашого народу лише ще одна «червона позначка» в календарі за цілковитої відсутності етичного осмислення значущості цього свята. Причина цього, зрозуміло, — низька правова культура населення, пов’язана з тим, що у нас ще з радянських часів немає належної поваги до права, до закону. Для нас є характерною орієнтація на особистість за типом «хороший цар» — «поганий цар». Закон представляється абстракцією, яку до того ж традиційно хочуть обійти. І, на додаток, більшість населення взагалі погано розбирається в таких питаннях. Доти, доки не превалюватиме ставлення до закону, тим більше Основного закону, як до правила, яке визначає наше життя, той самий День Конституції залишиться не більш, ніж ще одним вихідним днем.
