Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Віктор КОЛОТОВ: «Є шанс пограти проти трьох чемпіонів світу»

20 листопада, 1998 - 00:00

КОЛИ ВПЕРШЕ ПОСТАВИЛИ НА СПАРТАКА?

Бажання передбачити що-небудь виникло, мабуть, ще у первісних
людей. Збираючись на полювання за мамонтом, двоє троглодитів, напевно,
сперечалися про те, хто буде більш влучним. У Давньому Римі бої гладіаторів
здавалися б прісним видовищем, якби не можливість зробити ставки. Саме
тоді вперше поставили на Спартака.

А що казати про англійців, які просто хворіють без парі.
У туманному Альбіоні виникли букмекерські контори. В основному там ставлять
на гони коней і перегони собак, але загалом-то й на будь-які інші події
— від результатів футбольних матчів до того, чи піде сніг під час Уїмблдонського
тенісного турніру.

У Радянському Союзі тривалий час єдиною офіційною віддушиною
для любителів азартної гри був іподром. І лише 1970 року додався ще і «Спортлото».
Відмінністю її від інших лотерей була особиста участь тих, хто брав участь
у грі. Ви не просто купували квиточок, ви могли самі закреслити 6 цифр
з 49, тобто тримали долю в своїх руках. 1987 року додався ще і «Спортпрогноз».
Тут ви вже не просто покладалися на щасливий збіг обставин, а могли передбачити
13 спортивних подій, що вимагало крім інтуїції ще й знання спорту та вміння
аналізувати.

Вже в незалежній Україні виникли букмекерські контори.
Але паралельно продовжують існувати «Спортлото» і «Спортпрогноз». Щоправда,
українське «Спортлото» сильно різниться від свого попередника. По-перше,
ті ж 6 цифр треба вгадати тільки з 40, а не з 49. Що, зрозуміло, у тисячі
разів збільшує шанси гравців. Адже раніше була мізерно мала ймовірність
виграти. Щоправда, на початку 70-х потраплялі у шістку частенько, але злі
язики стверджували, що співробітники старої генерації сіли всі як один...

Друга відмінність полягає в тому, що раніше найбільший
виграш не міг перевищувати 10 тисяч карбованців. Плодити багатих людей
держава явно не збиралася. Ну, а вже про жодні «Джек-поти» не могло бути
й мови. Суть їхня полягає в тому, що коли головний виграш залишився не
розіграним, то сума переходить на наступний тираж.

Я РЕПЕТУВАЛА, МОВ БОЖЕВІЛЬНА, І КОВТАЛА ВАЛІДОЛ

Так і відбувалося в розіграшах, які проводяться українським
«Мінмолодьспортлото», поки «Джек-пот» не досяг спокусливої суми 177 тисяч
336 гривень. І треба ж! Переможець знайшовся. Ним стала домогосподарка
зі Сміли Черкаської області Валентина Пузина. Кореспондент «Дня» зустрівся
з цією суперудачливою учасницею.

— Валентино, як ви відреагувати, дізнавшись про виграш?

— Я дивилася пряму передачу тиражу по телевізору. Коли
зрозуміла, що виграла, стала танцювати, співати, по-моєму, навіть репетувала,
мов божевільна. Розхвилювалася так, що довелося ковтати валідол. Вночі
вставала кілька разів і перевіряла, чи все правильно. Мій чоловік — енергетик,
працює вахтовим методом у Прип’яті. Якраз він був у відрядженні. Коли зателефонував
наступного дня, я сказала йому про виграш. А він відповів: «Та припини!
Вічно ти зі своїми жартами».

— А хто купував квиток?

— Чоловік. Але закреслювала цифри я сама. До речі, я заповнила
п’ятдесят варіантів, але виграв лише один.

— Так, трохи вам не пощастило. Даремно тільки зайві 49
закреслювали. До речі, як ви це робили, покладаючись на інтуїцію?

— За основу брала дати народження своїх рідних.

— Давно ви граєте в цю мудру гру?

— Років п’ять вже. Іноді вигравала по три цифри, але такий
виграш уперше.

(Добре, що не щоразу. А то інші перестали б грати.)

— Валентино, ви вже відчули якісь зміни у вашому житті?

— Поки що не дуже. Хіба що прес-конференцію дала вперше
у житті.

— Не боїтеся «популярності»: все ж таки сума досить велика?

— А я гроші вже в банк поклала. Що з мене взяти?

— А інфляція?

— Це, звісно, страшніше. Ну, нічого, щось придумаємо.

№223 20.11.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»

Петро МАРУСЕНКО, «День»
Газета: