Обсяг сільськогосподарського виробництва в Україні в січні-липні 2009 року в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. зріс на 3,8%. Це вже шостий місяць безперервного зростання у сільському господарстві. На 30 липня в Україні було намолочено 26,5 мільйона тонн зерна, що на 7,3% більше, ніж на таку ж дату торік. Але в цілому прогнозний врожай зерна та зернобобових в цьому маркетинговому році, за даними Мінагрополітики, зменшиться до 42 — 43 мільйонів тонн против минулорічного рекорду — 53,5 мільйона. Це, здавалося б, також непоганий результат. Водночас у країні не змовкають розмови про занепад села. «Для того, щоб подолати кризу в агропромисловій сфері, — стверджує глава Верховної Ради Володимир Литвин, — треба, щоб цими питаннями займалися виключно ті люди, які знають, розуміють проблеми села, мають відповідальність і не пов’язані з олігархічними кланами». З цим не можна не погодитись, і з своїми запитаннями щодо дійсного стану сьогоднішнього села «День» вирушив на інтерв’ю до Леоніда Козаченка, якому належить помітне місце серед визнаних фахівців цієї сфери.
Тракторист, бригадир, голова колгоспу, начальник управління Міністерства сільського господарства, керівник знаних в країні громадських організацій сільгоспвиробників, віце-прем’єр-міністр із агропромислового компексу — такий його шлях до розуміння аграрної практики та науки. Сьогодні він очолює Українську аграрну конфедерацію — найбільшу і найвпливовішу організацію, що захищає інтереси українських селян. Тож постійно живе досягненнями, бідами та перспективами українського села. Про них у інтерв’ю «Дню».
— Сільськогосподарське виробництво в Україні довго, як мовиться, «пасло задніх». Тепер воно вийшло у передовики, його відзначають, вказуючи, що воно витягує країну з кризи. Чи можна це віднести на рахунок підтримки, що надається селянам державою?
— Державна допомога, чесно кажучи, спрацьовує лише частково. Цю підтримку в основному було зосереджено лише на бюджетуванні галузі. Наші дослідження та аналіз показують, що за останні вісім років кошти, витрачені державою на сільське господарства, зросли в 35 разів. Але за той же час валове виробництво продукції або, простіше, її обсяг зріс лише на 30%. Це означає, що кошти, виділені державою, або ж неефективно використовувалися, або ж були недостатніми... А може, було й щось інше, що не давало отримати ефект від державної допомоги.
— Що ж усе-таки справило позитивний вплив на сільське господарство?
— Відповідь є. Це — інвестиції. Однак, аналіз показує, що вони були недостатніми. Дослідження показали, що саме інвестиції у сільське господарство пропорційно впливають на зростання обсягу продукції. Це дозволяє зробити висновок про те, що аграрна політика держави має бути зосереджена в першу чергу на створенні умов для залучення інвестицій. Чим більше ми їх отримаємо, тим більше зможемо виробляти сільськогосподарської продукції.
Закінчення на стор. «Е К О Н О М I К А»
