Слідом за звісткою про третій транш МВФ Україна отримала обіцянку європейських фінансових структур «матеріально» допомогти «Нафтогазу» (обсяг кредиту 1,4 мільярда дол.). У результаті до кінця року державний борг країни наблизиться до 50% від ВВП. Чи варто цим пишатися? І хоча про отримані кредити можна сказати «дешевше не купиш», на даний момент реальна користь від них полягає насамперед у тому, що вони змушують глибоко замислитися над тим, як нам, українцям, треба вести своє господарство, щоб не обтяжувати майбутні покоління зробленими з нашої вини боргами.
Нагадаємо, що наприкінці минулого тижня ЄБРР, Світовий банк і Європейський інвестиційний банк заявили про готовність підтримати реформи енергетичного ринку України й НАК «Нафтогаз України». Європейський банк реконструкції й розвитку готовий розглянути питання надання «Нафтогазу» кредиту під гарантії держави. Його буде спрямовано на поповнення обігового капіталу та на закупівлю газу для підземних сховищ (300 млн.дол.). Крім того, 2010 року ЄБРР може передбачити ще 450 млн.дол. на модернізацію газотранспортної системи України. Світовий банк розгляне можливість кредиту уряду України (до 500 млн.дол.) на цілі розвитку, тобто для підтримки бюджетних і структурних реформ, зокрема й газового сектору, цільову соціальну підтримку незахищених верств населення, створення можливостей для іноземних інвестицій у газову галузь. Європейський інвестиційний банк збирається обговорити умови довгострокового кредиту (до 450 млн.дол.) для участі в модернізації ГТС.
Українські експерти в один голос оцінюють усі ці наміри: а) як прагнення застрахувати Європу від можливих зимових газових неприємностей на кшталт тих, що мали місце в січні цього року; б) як початок здійснення Брюссельського меморандуму, підписаного в березні цього року, що поставив собі за мету інтегрувати українську ГТС до енергетичної системи Європи. На їхню думку, ЄБРР надасть «Нафтогазу» свої 300 мільйонів дол. не раніше кінця вересня, тоді як пік фінансових труднощів «Нафтогазу» припаде саме на цей місяць, оскільки йому треба буде одночасно платити за використаний газ і за своїми облігаціями (500 мільйонів дол.).
Президент Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club (Київ) Олександр Тодійчук зазначає, що поширені в п’ятницю ввечері заяви Європейської комісії та міжнародних фінансових організацій мають підштовхнути Україну до проведення серйозних реформ у газовому секторі. Разом із тим, він вважає, що «300 мільйонів дол., що виділяє ЄБРР, не вирішать усіх проблем «Нафтогазу», але Європейський Союз дав чіткий сигнал, що за цими коштами можуть прийти й інші», — говорить Тодійчук.
Чи варто було погоджуватися на непрості умови європейців, якими вони супроводять свою згоду обговорити питання про виділення всіх цих кредитів? Таке питання ставлять не лише в експертному середовищі. Найцікавіше, що ним серйозно занепокоєні й в уряді, керівник якого збирається перемогти на виборах. Зведення про дискусії, які йдуть в урядових колах з цього питання, оприлюднив перший віце-прем’єр Олександр Турчинов. У інтерв’ю одній з газет він роз’яснив, чому уряд так довго не наважувався на підвищення цін на енергоносії: «Тут є проблема, яку треба реально оцінювати, — платоспроможність населення. Якщо йти на просте математичне підвищення вартості газу й електроенергії для населення, то замість поліпшення економіки «Нафтогазу» й генерацій ми можемо викликати хвилю неплатежів. І в результаті не лише не поліпшимо ситуацію в енергетиці, а й отримаємо соціальну дестабілізацію». Проте Рубікон перейдено, й уряд уже не має вибору. «Треба стимулювати населення, теплокомуненерго й підприємства, застосовувати енергозбережні технології, використовувати альтернативні джерела енергії. Тоді ми зможемо розв’язати значну частину проблем «Нафтогазу». Іншого шляху я не бачу. Тим паче що ціна імпортного газу для нас буде вже наступного року ринковою. Пошук компромісу в цьому питанні може реально загрожувати нашій незалежності», — побоюється друга людина уряду. Його лякає реакція найбідніших верств населення, для яких досі не передбачені заходи з компенсації подорожчання газу. «Спробуйте відключити неплатників у житлово-комунальному секторі при 20-градусному морозі. Для людей це питання життя й смерті. Такі проблеми вимагають складних системних рішень, зокрема й впровадження нових технологій, зростання конкурентоспроможності економіки, реальних прибутків населення». Як бачимо, в цьому списку немає дотацій. Невже уряд вирішив таким чином випробувати свою долю (хоча раніше МВФ повідомляв про зобов’язання України здійснювати щоквартальне підвищення тарифів на газ, доповнивши такі кроки заходами соціального захисту населення) й шукає розуміння не у населення країни, а виключно у кредиторів?
У розмові з «Днем» президент Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Олександр Тодійчук зазначив, що Європейська комісія вимагає у зв’язку з підвищенням газових цін для населення захищати найменш захищених громадян, але адресно. За його словами, у нас і сьогодні є градація: чим більше ви споживаєте газу, тим більше за нього платите. Експерт зазначає, що навіть нові газові ціни в Україні значно нижче європейських (до кризи там платили більш як тисячу євро за тисячу кубометрів). Але для всіх градацій наша ціна залишається досить низькою, й непряма дотація «Нафтогазу», скажімо, власникові вілли площею півтори тисячі метрів значно більше, ніж тому, хто опалює газом невеликий будинок або квартиру. Єдине, в чому не розібралися європейці й чого не вимагали від уряду, це, за словами Тодійчука, компенсацій «Нафтогазу», який постачає підприємствам теплокомуненерго не лише газ власного українського видобутку (за залишковим принципом), а й дороге імпортне паливо. Населення ж платить за тепло й гарячу воду, виходячи з вартості вітчизняного газу. Збитки від цього лягають на плечі «Нафтогазу України». Тодійчук не сумнівається в тому, що підвищення цін на газ для населення — необхідний з погляду економіки захід, «інакше ми не можемо розвивати власний видобуток і ніхто не зацікавлений економити газ і впроваджувати альтернативні види енергії». Але одночасно експерт упевнений у тому, що тим, кому необхідно, обов’язково слід надавати субсидії. Чому їх поки не передбачив уряд, він не знає, й говорить, що це питання не до нього, а до уряду. «Я виступаю за підвищення газових цін за двох умов. Перше, що цю підвищену ціну не розкрадатимуть. Друге, що найменш захищені сім’ї отримають адресні дотації». «І того самого вимагає Євросоюз», — закінчив Тодійчук свій коментар «Дню».
