Те, що український суд визнав Тимошенко винною у зловживанні владою, коли вона 2009 року, будучи прем’єр-міністром, підписувала газові угоди з Росією, ще не означає, що вона справді вчинила злочин.
Ніхто, крім, може, Президента Віктора Януковича та його найближчого оточення, не вірить у незалежність українського судочинства. Насправді цю справу можна розглядати як нову сторінку в українській політиці — кримінальне переслідування з політичних мотивів.
Янукович мав два таких мотиви. Перший — позбутися лідера опозиції, чия присутність на політичній арені завдавала йому чимало незручностей ще з часів помаранчевої революції. Тимошенко відіграла одну з ключових ролей у тих подіях, які зупинили першу спробу Януковича 2004 року стати президентом. З другої спроби 2010 року він одержав мінімальну перемогу над Тимошенко.
Другий мотив — використати справу Тимошенко як важіль впливу на Росію, щоб знизити вартість газу для України. У цьому процесі Росія фігурувала як співучасниця незаконної оборудки, а прем’єр-міністр Володимир Путін та президент Дмитро Медведєв — як спільники Тимошенко: парадоксальна іронія щодо репутації самого Януковича на Заході як спільника Кремля.
Український уряд розглядає нинішню ціну на російський газ як несправедливу, надто по тому, як Янукович, намагаючись знизити її, продовжив оренду російських військово-морських баз у Криму на 25 років, до 2042-го, і відкинув альтернативу членства в НАТО для України.
Вочевидь, Янукович не чекав, що одразу після того, як він задовольнив обидві російські вимоги, Москва додала ще дві: вступ України до митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном і злиття компанії «Нафтогаз України» з російським «Газпромом» — це поставило б українську газотранспортну систему під контроль Кремля.
Однак переслідування Тимошенко може обернутися політичним вироком для самого Януковича.
З одного боку, Тимошенко була б, мабуть, найзручнішим спаринг-партнером для нього, якщо він повторно балотуватиметься на президентську посаду 2015 року. Рейтинг недовіри до Тимошенко — серед найвищих з-поміж усіх українських політиків, тож вона була б менш небезпечна як активний опонент, аніж як політична мучениця.
Звичні політики настільки набили оскому українцям, що практично будь-яке нове обличчя змогло б кинути Януковичеві серйозніший виклик, аніж Тимошенко. Нещодавнє опитування громадської думки показало, приміром, що 37-річний лідер «Фронту Змін», екс-міністр закордонних справ Арсеній Яценюк становив би більшу загрозу для Януковича, ніж Тимошенко.
Випадок Тимошенко також серйозно зашкодить відносинам України з Європейським Союзом, а ці відносини дуже важливі для майбутнього України. Цього місяця Україна має поставити всі крапки над «і» у своїх переговорах щодо угоди про асоціацію з ЄС, яка також передбачає угоду про зону вільної торгівлі. Хоч як парадоксально це звучить, «проросійський» Янукович має нині ліпші шанси зблизити Україну з ЄС, аніж будь-коли мав його «проєвропейський» попередник Віктор Ющенко.
Угода про асоціацію з ЄС запобігла б участі України в митному союзі з Росією, Білоруссю та Казахстаном і зробила б європейський вибір України незворотним. Та впродовж минулого місяця Янукович отримував чіткі сигнали з Європи про те, що, кинувши Тимошенко за ѓрати, він створить проблеми в діалозі між Києвом та Брюсселем, як і в подальшій ратифікації будь-яких угод у парламентах країн Євросоюзу.
Проблема в тому, що деякі радники Януковича вважають: нібито європейські переговорники використовують Тимошенко як привід уповільнити інтеграцію України в ЄС, і що якби не було справи Тимошенко, то вони знайшли б інший привід. Вони також вважають, що ЄС підпише угоду про асоціацію незалежно від того, який кінець матиме справа Тимошенко.
Зрештою, обвинувальний вирок Тимошенко навряд чи поліпшить відносини з Росією. Річ не в самій Тимошенко — хоч багато хто в Києві та Москві гадає, що Путін віддає їй перевагу перед Януковичем як партнеру. Через те, що її справа пов’язана з газовими угодами з Росією, обвинувальний вирок, радше, погіршить взаємини Януковича з Путіним, аніж зробить Росію поступливішою щодо газових цін. А це зовсім не те, чого треба Януковичу напередодні парламентської кампанії, що має відбутися наступного року.
«СПРАВА ТИМОШЕНКО — ЦЕ НЕ БИТВА «ДОБРА» І «ЗЛА», «демократичної та проєвропейської» Тимошенко проти «авторитарного і проросійського» Януковича, як, схоже, вважає дехто на Заході. Юлія Тимошенко — не символ ні української демократії, ні українського європейського вибору. Однак судова постанова проти неї може мати серйозні негативні наслідки і для української демократії, і для її європейських сподівань».
Чи розуміють це українські лідери? Якщо так, то вони повинні якомога швидше зробити все можливе, аби змінити ще радянське законодавство в Україні та випустити Тимошенко на волю.
