Люди, які вивчають космос, дуже відрізняються від решти, і це відразу кидається у вічі: легші, відкритіші, врівноважені, глибші й водночас дуже уважні й зосереджені на тому, що відбувається на данний момент, — розмові, події. Вони розмірковують про те, що Земля — дуже делікатна, її легко знищити і слід «шукати, куди розселяти в космосі людей»; їх хвилює, що Сонце затухає і потрібно знаходити у Всесвіті нові джерела енергії; вони стверджують, що 10 біблійних заповідей побудовані на всесвітніх законах, а сфера їхніх інтересів — як створити на Землі збалансоване середовище (таке, яке є в космосі), щоб мати змогу досліджувати, як патогенна клітина потрапляє в здорову, аби потім застосувати це у медичній практиці на користь людству. Отож людство і космос — головні складові системі ціннісних координат дослідників космосу. Не більше і не менше.
Попри всі перипетії наша космонавтика розвивається. За словами фахівців, сучасна Україна — третя у світі за передовими технологіями в космічній галузі, а в деяких випадках — випереджає світ. Єдиний «мінус» — українці не літають в космос з тих пір, як це зробив 10 років тому Леонід Каденюк. Його політ був перший і останній політ українця, хоча загалом за всю космічну еру освоювали космічний простір 18 космонавтів, народжених в Україні. Летіли ж вони туди, представляючи російську науку. Так само, як нині це робить герой Російської Федерації космонавт Юрій Маленченко, котрий нині з трьома колегами перебуває на борту космічного корабля — Міжнародній космічній станції, — виконуючи особливо складне цікаве для науки завдання (про це — пізніше).
Для Юрія, уродженця Кіровоградської області (мати — вчителька, батько — голова колгоспу), полковника, колишнього випускника Харківського авіаційного інституту, це вже четвертий політ в космос. І якщо нам не завжди запам’ятовуються обличчя космонавтів чи місія їхнього польоту, то Юрія Маленченка світ пам’ятає хоча б по тому, що під час одного з польотів він в невагомості й одружився (його дружина — американка російського походження).
16 листопада він привітав Україну з космосу і відповів на кілька запитань телеглядачів у передачі Савіка Шустера «Великі українці», а після того — на запитання учасників «космічної» зустрічі з правнуком Костянтина Ціолковського Сергієм Самбуровим, яка паралельно з передачею на «Інтері» проходила в Українському домі.
— Юрій Маленченко управляє всіма експериментами, які стосуються медицини, біотехнологій та інших наук. У нього — ні хвилини спокою. Буває, що він сам достеменно не знає, яку виконує роботу, — експериментами керують із Землі, але те, що вони привезуть на Землю, матиме величезне значення для науки, — розповів керівник інформаційно-аналітичного центру «Спейс-інформ» Микола Митраков. — Навантаження на екіпаж — величезне: психологічне і фізичне (за добу вони роблять кілька обертів навколо Землі), у них — то ніч, то — день, то — ніч, то — день... А як відпочиває космонавт? У шафі-купе, в якій добре затикає вуха, тому що всюди все гудить...
Загалом 2007 рік для космонавтики — «круглий» (до речі, й космонавти і фахівці, які вивчають космос, надають значення таким збігам): 50 років початку космічної ери (коли відбувся запуск першого штучного супутника Землі), 100 років від дня народження Сергія Корольова, під керівництвом якого запущено перший штучний супутник Землі, створено космічні кораблі, на яких люди літали в космос, здійснено безпілотні польоти на Місяць; виповнилося 50 років єдиному у світі Музею космонавтики, який розташований у дитячому оздоровчому таборі «Артек». Тут улітку, коли в таборі перебувала «космічна» зміна, для дітей встановлювали зв’язок з екіпажем, який на той час перебував на орбіті.
Як це робиться — добре знає правнук Ціолковського Сергій Самбуров, який продовжив «космічну» династію (за його словами, в нього не було іншого вибору, оскільки все дитинство був свідком спілкування батьків з відомими льотчиками-космонавтами — тими ж Юрієм Гагаріним, Сергієм Корольовим). Нині область його наукових інтересів — встановлення каналів зв’язку: предмет, який розробив його славетний прадід. Йдеться про зв’язок космічного корабля, наприклад, із навчальним закладом — школою, ВНЗ тощо. В Росії це досить популярна практика, але в Україні таке відбувається рідко. «Кілька разів на добу над вами переміщується космічний корабель, і можна зібрати дітей і спілкуватися з екіпажем. А космонавтика дає можливість стати здоровим, розумним і знаючим», — вважає Сергій Самбуров.
Що ж робить на борту космічного корабля наш земляк Юрій Маленченко, і чому це так важливо? За словами Микола Митракова, експерименти, задля яких нині навколо Землі із швидкістю 9 км за секунду рухається його космічний корабель, готувався давно і є найнасиченішим з усіх, які були до того.
— Космос може допомогти людині отримати унікальні рослини — синтез гібридів, які тут отримати неможливо, — пояснила космонавт-дослідник Надія Адамчук-Чалая. — В умовах космосу можна працювати над розробкою сучасних нанотехнологій і думати, як їх впровадити в сучасну медицину щоб покращити якість і тривалість життя людей. Проблема, над якою працюють фахівці наразі в космосі — це створення дуже збалансованого мікросередовища, в якому гриби, бактерії та інші мікрокомпоненти знаходилися б в стійкому стані — це грандіозне завдання. Тому якщо в космосі буде створений баланс мікроорганізмів, то тоді на Землі в медичних установах можна буде створити стійку структуру, яка не дозволить розмножуватися хвороботворним організмам (в тому числі раку). Питання зараження патогенними вірусами у нас стоїть дуже гостро.
Простіше Надія Іванівна не може не пояснити: адже будь що чим вона з колегами займаються — глобально й дуже детально, бо має значення, знову ж таки, для всього людства. У світогляді дослідників космосу наука дуже поєднує науковий світогляд із... фантастикою (як для нас). Наприклад, науковці люблять цитувати вислів Ціолковського про те, що людство спочатку зробить несміливі кроки на шляху освоєння космосу, а потім розселиться в ньому. «Нині ми повинні вийти за межі Сонячної системи щоб шукати куди розселити наших нащадків»,— наголошує пані Надія.
Ще не залишає байдужою й філософія людей, які займаються вивченням космосу і Землі з космосу. Оскільки наша планета «дуже маленька і її легко зруйнувати», то науковці переконані, що «нам потрібно об’єднуватися, бо зло, яке тут є — не космічне. Від нього треба позбавлятися і намагатися бути щасливим — що й дозволяє космонавтика».
