Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Вiсiмка» нас розсудить?

8 липня, 2006 - 00:00

Бойовий настрій, навіяний помаранчевою революцією й перенесений двома останніми урядами України також і на сферу українсько-російських газових відносин, остаточно випустив дух. Безпосереднім приводом для такої думки може слугувати заява міністра палива й енергетики України Івана Плачкова про те, що «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» не вбачають необхідності в перегляді цінових умов контрактів про поставки природного газу в 2006 році, укладені з «Туркменгазом». Цей підсумок переговорів у Москві українського міністра та голови НАК Олександра Болкісєва з головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером може свідчити про альянс газових відомств двох країн проти Туркменістану. Але чи вигідний він Україні за умов, коли їй доводиться протистояти монопольному диктату з боку Москви? Експерти висловлюють думку, що нашій країні, з огляду на її довгострокові інтереси, слід би всіляко зміцнювати, хоч би і шляхом якихсь поступок, відносин з Ашгабатом, що є гарантом конкуренції на українському газовому ринку. Але уряд, який доживає останні дні, за визначенням не може діяти інакше, як в інтересах одного дня... Його цілком влаштовує обіцянка RosUkrEnergo втримати в третьому кварталі газову ціну на рівні $95. Але він, мабуть, не задумується, чим спричинена така несподівана добродійність. А відповідь проста: на носі засідання «вісімки», і Росія не хоче дискредитувати себе в очах Європи та світу. Далі вона діятиме за своїм планом.

Анемія на вигляд вельми могутнього переговірника Плач кова та цілковитого новачка в цьому ремеслі Болкісєва проявилася і на проведеному чомусь у Москві засіданні наглядової ради ЗАТ «УкрГаз-Енерго» (спільне підприємство НАК «Нафтогаз України» та RosUkrEnergo). Джерело, близьке до «Газпрому», описало його в песимістичних тонах: закінчилося цілковитим провалом. «По суті, питання було про те, коли НАК почне укладати договори та платити гроші», — повідомило джерело. Рішення з цього питання не було ухвалене у зв’язку з тим, що українська сторона, як поінформувало джерело, не змогла надати переконливих гарантій погашення боргу, сума якого становить близько $500 мільйонів. Словом, Плачкова і Болкісєва викликали на газпромівський килим та насварили.

За повідомленням прес- служби «Газпрому», в четвер у Москві відбулися також переговори голови правління «Газпрому» Олексія Міллера з міністром палива й енергетики України Іваном Плачковим і головою правління НАК «Нафтогаз України» Олександром Болкісєвим. «На пропозицію української сторони на зустрічі розглянули питання продовження роботи «Міжнародного консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України». Було ухвалене рішення про проведення в найближчому майбутньому зборів учасників консорціуму», — йдеться в прес-релізі «Газпрому». Чи не готується відступ і в цьому питанні? Пригадуємо, предметом нашої гордості було те, що в результаті вирішення виниклої в січні минулого року газової кризи, Україні вдалося все ж зберегти газотранспортну систему, що є по суті гарантом нашої економічної незалежності. Чи не відновляться тепер спроби відщипувати від неї по шматках або віддати геть зовсім в управління? Адже тільки борг «НАК «Нафтогаз України» перед RosUkrEnergo становить $382 мільйони. А от чистий прибуток цієї компанії в 2005 році становив $740 мільйонів. На чому і на кому він був зароблений у перший же рік роботи на українському ринку? І чи може нас радувати, що 50% цього прибутку перепадуть українським бізнесменам Дмитру Фірташу й Івану Фурсину та, можливо, ще в більшій мірі тим, хто за ними стоїть. (Останніх ніхто в Україні не знає, точно так само, як ніхто в керівництві країни, її правоохоронних органах і розвідувально-контррозвідувальній спільноті, які, отже, задарма пожирають величезні кошти платників податків, «не знав» і двох вищеназваних «хороших» хлопців, поки їх не «розсекретила» американська компанія PricewaterhouseCoopers).

Перед самим початком засідання «великої вісімки» в Петербурзі, де йтиметься про енергетичну безпеку, Україну, не без допомоги її керівництва, представляють світовій спільноті аж ніяк не в найкращому світлі...

І подивіться, з яким явним задоволенням президент Росії Володимир Путін розповідає своїм громадянам і всьому світу під час інтернет-конференції про українсько-російську газову суперечку: «Я радий цьому! Ми заради цього все робимо! Ми ж винесли на порядок денний (вісімки. — Авт. ) питання енергетичної безпеки». Путін наголосив, що до цього конфлікту європейські споживачі вельми залежали від домовленостей Росії з Україною. «А тепер ми домовилися розділити ці два питання (ціну на газ для України та тариф на прокачування російського газу територією України. — Авт. ) — якщо Україна виконуватиме свої зобов’язання, вона буде зобов’язана протягом тривалого періоду часу забезпечувати нам транзит газу європейським споживачам», — задоволений Путін і хвалить українське керівництво: «Вони зробили правильний мужній крок». Але одразу ж виставляє нашу країну отаким дрібним злодюжкою: «Не ми почали обмежувати кількість нашого газу європейським споживачам, а українські партнери почали несанкціонований відбір з експортної труби». Але тепер, на думку російського президента, все гаразд...

Чи приготувало українське керівництво свою відповідь на ці заяви та свої пропозиції про підвищення енергетичної безпеки для «вісімки» й світової громадськості? Схоже, нам не до того. Уряд виконує обов’язки, сидячи на валізах. Президент стурбований наступними виборами і саме це, очевидно, стало девізом його ігор на парламентсько-коаліційному полі. Про економіку він забув, а тим часом у вуха «вісімки», яка нас розсудить, голосно, хоч і не без фальші, дудить інша країна...

Вiталiй КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: