Президент із дружиною відвідав дитячий будинок; бомбардування Іраку; Павло Лазаренко повернувся в Україну. І якщо в «7 днях» пан Долганов значну частину обвинувачень на адресу Лазаренка виклав на факті наявності в нього панамського паспорта, то можна не запитувати, чому саме цій темі присвятила значну частину свого виступу з трибуни Наталія Вітренко, закликавши Павла Івановича до відповідальності. Можливо, цей горезвісний паспорт, у якому вказано, що його видано «громадянинові України», — не найскладніше питання для Павла Лазаренка. Інші: «які рахунки, як утворювалися, на які суми, в яких країнах» — набагато цікавіші. І, судячи із заяв Генпрокуратури, у неї є відповіді. Якщо, звісно, ВР допоможе їх сформулювати, позбавивши колегу Лазаренка депутатської недоторканності. У чому є певні сумніви. Мабуть, тому ПСПУ зажадала припинити повноваження «громадівців» Омелича й Кармазіна — керівників двох комітетів, які за профілем саме й повинні готувати до розгляду парламентом звернення Генпрокуратури. І ще (це дуже знаменно!) пані Наталія заявила, що до вирішення питання Лазаренка «будь-які рішення ВР негативно сприйматимуться суспільством і будуть просто нелегітимними». Слід думати, що це саме ті добрі наміри, якими буде встелено дорогу до обіцяного Президентом референдуму.
До речі, цікаво, що, за словами пана Лазаренка, швейцарський прокурор (котрому він «дуже вдячний») заявив — це справа України і не слід використовувати Швейцарію для ведення протиборства держави з політичними партіями й опозицією. «Розв’язано брудну війну, яка перейшла всі допустимі межі, — заявив Павло Лазаренко. — Потрібно розуміти всім: переможців у цій війні не буде. І коли постане питання про мій імунітет, я погоджуся добровільно, якщо з оточення Президента і з самого Президента буде знято недоторканність. Розмови закінчилися — почалася серйозна робота...».
Войовничий дух відчувався в парламенті й щодо інших напрямків. Пан Танюк зачитав заяву 10 партій (зокрема й НДП) у відповідь на московські заяви спікера — із закликом відправити Ткаченка у відставку. Олександр Ткаченко у слові-відповіді відверто познущався над Рухом, над «партіями, які вони зібрали на вулиці», образив Танюка, пригадавши його прізвисько і закликавши «подумати, кому він служив», порекомендував НДП не йти «на повідку у Руху», який «себе скомпрометував», порадив усім прочитати його московський виступ у «Голосі України» і «зробити висновки». Стан рухівської фракції, яка на знак протесту вискочила із залу, можна було назвати близьким до шоку, такою агресивною була відсіч спікера...
А на завершення військової тематики парламент не обмежився боями місцевого значення й оголосив «священну війну», доволі дружно проголосувавши за розгляд на закритому засіданні питання про співпрацю з НАТО.
P.S. Прес-конференція Павла Лазаренка, що відбулася цього ж дня, попри величезну увагу преси та очікування, сенсації не принесла. Якщо не зважати на скромну заяву Павла Івановича, що викликала сміх у залі : «Лазаренко не янгол, на жаль, і це, на жаль, чесно». Екс-прем’єр повідомив, що з 21 збвинувачення, пред’явленого йому у Швейцарії, 19 «відскочило» відразу. Цих два, що залишилися, — це відомий контракт на купівлю будиночків Кабміном і угода якоїсь англійської фірми, що купила метал у «Кріворожсталі». Лазаренко впевнено відмежувався від причетності і до першого, і до другого. Він переконаний, що Швейцарія затримала його на настійне прохання української сторони, і дякує нейтральній країні за об’єктивність. Він вірить у неї настільки, що вважає: рівень корупції в Україні взагалі можна довести лише за допомогою та участі незалежних правоохоронців. І натякає, що його швейцарські адвокати цим уже займаються.
Однак кореспондент «Дня» поцікавилася: «А як усе-таки справи щодо рахунків: є вони чи ні, де, скільки? І, крім того, чи не стомився Павло Іванович висіти немов рушниця в третьому акті не вистріливши, розчаровуючи пресу?»
Павло Лазаренко вкотре пообіцяв відповісти на всі запитання пізніше. Інтрига знову не розродилася, були лише натяки на близьких до Президента осіб. Хоча доволі розбірливо прозвучало: «Генпрокуратура виконувала політичне замовлення — Лазаренко не потрібний у державі», «сьогодні одна сторона переступила межу» — і, отже, далі буде?..
№246 22.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
