З діда-прадіда серед складових українського менталітету
була настанова: справжня людина — це той, хто посадив дерево, виховав дитину,
збудував будинок. Подібна ж риса притаманна й американцям, які змалечку
мріють про свій, себто власний і обов’язково окремий будинок. Втім, між
українцем і американцем є істотна відмінність: збудувати власний будинок
для небагатої людини в Україні, а тим більше селянина — не просто мрія,
а мрія нині практично нездійсненна.
У більшості КСП не виплачується зарплата. То ж за що придбати
матеріали? Банківський кредит? До цього на селі, по-перше, не звикли, а,
по-друге, спробуй візьми і, головне, як віддати банківські відсотки, через
які сума позички збільшується майже удвоє. Підтримка держави? За словами
начальника управління інвестиційної політики МінАПК Сергія Коваленка, з
27 мільйонів, що виділяються бюджетом на соціальні потреби села, на спорудження
житла можна використати лише якісь копійки.
Та Президент Леонід Кучма вирішив довести світові, і, в
першу чергу, власному народові, що українці також мають право на мрію.
Так з’явився Указ «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового
будівництва на селі» від 27 березня № 222, а також постанови Кабміну (серпнева
і жовтнева), якими на виконання указу були затверджені Положення про порядок
формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового
будівництва на селі та Правила надання довгострокових кредитів сільським
забудовникам.
Суть усіх цих документів полягає в тому, що сільському
забудовнику надається кредит на спорудження будинку площею до 125 кв. метрів
із поверненням протягом 20 років під 3 (!) відсотки річних.
Цікаво, чи знайдеться в Україні людина, що відмовилася
б від такої позички, яка в умовах інфляції практично стає безоплатною?
Інше питання: чи знайдеться в нашій країні хто-небудь, хто згоден давати
такі кредити? На це запитання відповідає керівник одного з підрозділів
комерційного банку «Україна», що спеціалізується на кредитуванні села:
«Усе це дуже нагадує якусь навіть не наукову фантастику. Нам уже обіцяли
до 2000 року квартиру кожній сім’ї. І це — з того ж розряду. Коли гроші
в нашій країні з’являться хоча б на горизонті і їх вистачить не для двох
сільських мешканців, а для сотень тисяч, тоді можна буде про щось говорити...
У нас стільки видається постанов, які надалі не виконуються! І хай навіть
їх автори керуються добрими намірами, але це не робить їм честі... Я особисто
також хотів би отримати такий кредит, але дуже добре розумію, що тут йдеться
тільки про популістські гасла й не більше».
Утім, якась частина селянства може клюнути на обіцяні перед
виборами кредити. Наприклад, напередодні на селі буде проведено роз’яснювальну
роботу й багато хто одержить.., ні, не кредити, а лише можливість написати
заяви. І, звичайно, заявник голосуватиме за благодійника, не знаючи про
те, що фонди, які мають допомагати йому в будівництві, так ніколи й не
наповняться. А от списки забудовників, як передбачено відповідним положенням,
певно, складатимуться. Хто їх очолюватиме? Найнужденніші? Але їм ніколи
не повернути боргів. Передовики «капіталістичної праці»? А може, й просто
родичі районного начальства?.. Адже нині все просто: списки українських
мрійників, згідно положення, складатимуться фондами та затверджуватимуться
органами місцевого самоврядування.
№202 22.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
