Через кілька днів в Україні завершиться Рік Польщі, після чого почнеться Рік України в Польщі. Це питання, зокрема, обговорювалося під час візиту до Києва глави Сейму Польщі Влодзімежа Цімошевича, який відбувся позавчора. Незабаром (за попередньою інформацією — 3 березня) Україну відвідає прем’єр-міністр Польщі Марек Бєлка. Очевидно, що одна з головних тем переговорів також стосуватиметься проведення Року України в сусідній країні. Хоча на порядку денному двосторонніх відносин є й чимало інших актуальних питань. Про все це у бліц-інтерв’ю маршалка польського парламенту Влодзімежа ЦІМОШЕВИЧA.
— Ваша оцінка Року Польщі в Україні. Чи є вже домовленості щодо проведення Року України в Польщі?
— Я дуже радий, що випадково чи ні, але Рік Польщі в Україні припав саме на цей час (помаранчевої революції. — Ред.) І що всі культурні, наукові, економічні події були доповнені політичною активністю Варшави. Мета Року Польщі полягала в тому, щоб представити країну українським громадянам, щоб вони дізналися краще про життя поляків. Але не мені оцінювати — вдалося нам це чи ні, українці повинні давати оцінки. Хоч я отримував інформацію, яка підтверджує, що дуже багато людей брали участь у різних виставках, заходах. Тепер — черга України, щоб організувати подібну програму в Польщі. І знову слід зазначити, що час для цього дуже сприятливий. Інтерес до України нині величезний — не лише в Польщі, а й по всьому світу. Реакція простих поляків на події в Україні була в чомусь несподіваною, не пам’ятаю, щоб ще якась подія у світі викликала таку саму підтримку й інтерес у наших громадян. Усе, що Україна вирішить показати в Польщі, сприймуть дуже добре. Я обговорював це питання з головою Верховної Ради Володимиром Литвином і прем’єром Юлією Тимошенко. Звісно, програму Року України має підготувати уряд, але було б дуже добре, щоб парламент також був причетний до цього, щоб депутати надали широку політичну підтримку цій ідеї. Все треба робити швидко, щоб у цьому році програма була успішно реалізована.
— Чому, на вашу думку, ЄС і НАТО, які з великим ентузіазмом сприйняли помаранчеву революцію в Україні й обрання Президентом Віктора Ющенка, не поспішають давати чітких сигналів на зближення з Україною? Маю на увазі підвищення рівня відносин iз Альянсом до Плану дій щодо членства, а також підтвердження ЄС перспективи України на членство...
— Захід був зацікавлений у підтримці тих українських громадян, які вимагали чесних і вільних виборах. Ми були переконані, що в українців на це не менше права, ніж і в інших народів. Ми дуже раді, що все відбувалося саме так, що силу не застосували проти мирних демонстрантів, що було прийнято політичне рішення. Мені здається, що українська реакція на те, що відбувається нині, підтверджує певну нетерплячість. Я дуже добре пам’ятаю минулі роки. Пам’ятаю, якою була реакція на спроби Польщі відкрити двері до ЄС і НАТО для України ширше... Я можу запевнити, що нинішні заяви мають позитивнішу тональність. По-перше, хочу повторити позицію Варшави: не маємо жодних сумнівів, що Україна має право бути прийнятою до цих інституцій, якщо країна виявить таку волю. По-друге, звісно, має бути очевидним для всіх — є багато умов, які слід виконати. Вступ до ЄС і НАТО — це не лише політичне рішення. У Польщі цей процес зайняв 12-13 років — від моменту заяви про бажання вступити до ЄС до самого вступу. Це було кілька років величезної праці. Треба виконати дуже багато економічних, організаційних, юридичних, політичних умов. Цей процес переслідує таку логіку, яка допомагає підготуватися всім людям. Членство в ЄС (а Польща вже має певний досвід) може принести позитивний результат, якщо сотні тисяч бізнесменів, чиновників на всіх рівнях будуть підготовлені. Їх слід ознайомити з європейським правом, з європейськими програмами, з політикою ЄС. Вони мають знати, як професіонально підготувати різні проекти, щоб звернутися за європейською фінансовою підтримкою. Польщі треба було підготувати 40 тисяч чиновників різних рівнів — і центрального уряду, і органів місцевого самоврядування. За перший рік членства в ЄС ми досягли більш ніж 96-вiдсоткової ефективності користування європейськими коштами.
Але також треба докладати спільних зусиль, щоб політичні декларації з боку ЄС і НАТО стали позитивнішими, відкритішими. Я сподіваюся, що це можливо. І Польща докладатиме максимум зусиль, щоб цього досягнути. Сьогодні ситуація в Україні та сприйняття України іншими країнами зовсім інше. Набагато краще, ніж ще три місяці тому. На мою думку, нам усе це вдасться.
— Одне з гострих питань у відносинах України й Польщі — рішення Києва про виведення миротворців з Іраку. Чи відомо вам щось про переговорний процес з цього приводу?
— Про деталі, звісно, краще запитати міністра оборони. Але я можу сказати, що рішення України не є якимось великим сюрпризом для нас. Ми вже давно почали говорити про скорочення кількості наших солдатiв в Іраку після виборів. Я сьогодні впевнений, що політична ситуація в цій країні змінилася на краще. Іракці показали всім — і в себе в країні, і поза нею, — що вони підтримують демократичну реформу й новий політичний устрій. Мені здається, що в наступні місяці іракська армія буде готова взяти більше відповідальності за безпекову ситуацію в Іраку. І це відкриє можливість членам коаліції скоротити нашу участь в операції. Ми, звісно, знаємо про заяви українських політиків, у тому числі, Президента Віктора Ющенка про те, що виведення військ відбудеться на основі консультацій з партнерами. Так і має бути. Ми там разом, і ніхто з союзників не може зробити чогось, що може погіршити становище друзів, партнерів. Мені здається, що це так і відбувається.
— У Польщі не за горами вибори президента. У польському політичному середовищі обговорюють можливість вашої боротьби за президентське крісло. Чи готові прийняти таке рішення?
— Знаєте, я жодного остаточного рішення (про участь у президентських виборах. — Ред.) не приймав. Але скажу відверто, сценарій моєї участі у виборах — не дуже ймовірний. Я займаюся політикою вже 16 років, і дуже часто замислююся над тим, що колись має бути кінець. Як політик я пережив дуже багато щасливих хвилин. Я міг брати участь у найважливіших подіях, що стосуються Польщі. І в політичній, і в економічній реформі. Я був головою комісії, яка підготувала нашу конституцію. Коли я був прем’єр-міністром, мій уряд провів переговори про членство в НАТО. Коли я був міністром закордонних справ, то брав участь у найважливіших переговорах про вступ до ЄС. Чого ще політик може чекати?
— У вашому послужному списку все ж таки не вистачає президентської посади... Проте якою ви бачите «українську політику» Польщі після залишення Олександром Квасневським посади?
— Ви знаєте, що цього року в Польщі відбудуться президентські й парламентські вибори. Дуже можливо, що в Польщі зміниться уряд. Але з погляду польської політики стосовно України я не очікую жодних великих змін. У Польщі існує дуже широка політична згода стосовно України та підтримка європланів Києва. І це кажуть політики і з лівого, і з правого табору. Можливо, в польській політицi багато зміниться, але не в цьому напрямі. Тож я вважаю, що наступний польський президент, наступний парламент продовжуватимуть ту саму політику, про яку вам добре відомо.
