Про те, що сприяло формуванню в Одесі унікального культурного середовища, розповідає голова Управління культури і мистецтв Одеської міської ради Роман БРОДАВКО.
— Із самого свого заснування Одеса будувалася за генеральним планом і будувалася культурними людьми. Спочатку в генеральному плані було закладено будівництво оперного театру, різних навчальних закладів. Було створено Рішельєвський ліцей, який потім став Новоросійським імператорським університетом, де викладали кращі з кращих. Місто спершу було багатонаціональним, що сприяло формуванню толерантних відносин між людьми різних національностей і релігій. Хоча були єврейські погроми, існували різні націоналістичні організації, проте вміння поважати й чути одне одного, що є основою культури, було присутнє Одесі. Наприклад, у книзі Пушкіна «Євгеній Онєгін» у розділі «Подорож Онєгіна» описана молода Одеса, яку Пушкін побачив тоді, описаний Одеський оперний театр. Адже це була не лише опера, куди приходили послухати молодих співаків, а це був і прояв демократичності, сюди приходили люди різних прошарків, відвідини театру були внутрішньою необхідністю для одеситів. У місті, де на той час мешкало близько 60 тисяч осіб, дуже бурхливо розвивалося театральне мистецтво, яке користувалося великою увагою й пошаною.
Батьками-фундаторами, натхненниками Одеси були дуже знамениті особистості: де Рібас, Дюк де Рішельє, граф Ланжерон, М. Воронцов, Г. Маразлі та інші. Наприклад, дуже багато для міста зробив Михайло Семенович Воронцов. Це він дозволив розвивати тут українську культуру, й перша українська трупа, що приїхала сюди 1827 року, була запрошена саме ним. Це він відкрив тут єврейські училища, надав мусульманському населенню можливість жити тут за тими законами, які диктує їм іслам, дозволив розвивати католикам свою культуру й віру. Тому, коли Воронцов помер, його оплакували всі конфесії, й кожен це робив за своїми обрядами. В Одесі спочатку було почесним і важливим бути культурною людиною, це було своєрідним іміджем для людей. Тому в Одесі була широко розвинена доброчинність, будь-яка установа, створена в місті у XIX сторіччі, у своїй основі мала традиції меценатства. Наприклад, ми зараз сидимо навпроти споруди Будинку вчених. Цей палац колись належав спочатку графу Михайлу Дмитровичу, а потім Михайлу Михайловичу Толстим. Окрім того, на початку XIX сторіччя в Одесі жив підприємець на прізвисько Руссо. Він мав свою картинну галерею, вхід до якої був абсолютно безкоштовним. Цю галерею відвідували сотні людей різних прошарків. Саме культурний простір Одеси спонукав людей тягнутися до прекрасного. Тому люди, котрі не належали до еліти, прагнули віддавати своїх дітей до художньої, музичної школи. Потім ці школи отримали світову популярність, а їхні випускники стали знаними на весь світ. У Одесі тоді дуже активно вивчалися іноземні мови. І люди бідні, обмежені в матеріальних можливостях, прагнули будь що дати освіту своїм дітям. Окрім того, в нашому місті ще на початку XIX сторіччя було добре налагоджено обмін інформацією. Обмін газетами відбувався з усією Європою. Це також сприяло розвитку культурної сфери Одеси.
— Яка культурна Одеса сьогодні?
— Одеса — це оперетковість, відчайдушність, авантюризм. Це місто високої культури, що вигідно відрізняє його від інших міст. Імідж культурного міста Одеса зберігає до сьогодні. Про це свідчить велика кількість культурних закладів, які живуть і розвиваються в нашому місті. Це шість театрів: Одеський національний театр опери та балету, Одеський український музично-драматичний театр імені Василя Василька, Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного, Одеський російський драматичний театр ім. А. Іванова, Одеський театр ляльок, Одеський театр юного глядача. В Одесі існує потужна за своїм складом філармонія, там працюють виконавці світового класу, зокрема, заслужений артист України Олексій Ботвинов (піаніст), професор Володимир Мурза (баяніст), заслужений артист України, доцент Іван Єргієв (баяніст). Окрім того, у філармонії функціонує Одеський філармонічний камерний оркестр, яким керує Ігор Шаврук, і ансамбль народних інструментів «Мозаїка». Також в Одесі існує консерваторія (Одеська музична державна академія ім. А. В. Нежданової), яка має кілька виконавських шкіл, — вокальну, народну, хорову. Вихованці цієї академії неодноразово ставали лауреатами міжнародних конкурсів. У 150 метрах від нашої будівлі розташована Одеська музична школа ім. П. С. Столярського — це дуже цікавий навчальний заклад, який виховує справжніх музикантів.
Для нас в Одесі дуже важливо, щоб люди залучалися до прекрасного. Для цього в місті існує 21 школа естетичного виховання. У цих школах навчається 7 700 учнів, є школи, які мають міжнародну популярність. Наприклад, учні першої художньої школи імені К. К. Констанді постійно є лауреатами перших місць на міжнародних конкурсах. Тут дуже важливо зазначити, що міський голова в особі Едуарда Йосиповича Гурвіца постійно надає підтримку і заохочує талановиту молодь міста. Завдяки йому на кожному міжнародному конкурсі, що проходить в Одесі, вручається спеціальний приз мера, виражений у певній грошовій сумі. У міському бюджеті на 2008 рік закладено 200 тис. грн. на поїздки обдарованих дітей на конкурси, оскільки не всі можуть оплатити собі поїздки. В Одесі також існує перша в Україні хорова школа, фундатором який був Стефан Клементієвич Крижановський. Одна з кращих в Україні — хореографічна школа, випускники якої відразу можуть працювати в балеті.
Ще одна важлива культурна складова Одеси — це бібліотечні системи. Місто має унікальну бібліотеку світового рівня — це Одеська державна наукова бібліотека імені М. Горького, сховища якої нараховують 7 млн. книжок. Тут зберігаються раритети світового рівня. Також існують обласна універсальна наукова бібліотека, обласна бібліотека для дітей, усього в Одесі — 21 бібліотека для дітей і 19 для дорослих. Ми уважно стежимо за тим, аби задовольнявся читацький попит. Нещодавно виділили 70 тис. грн. для придбання україномовної літератури. Переважно це українська класика. В Одесі дуже розвинена система музеїв. Перший музей у місті відкрито ще 1825 року, він називався Музеєм старовини, зараз це Одеський археологічний музей. Окрім того, цікаві й багаті колекції мають Одеський історико-краєзнавчий музей, Одеський художній музей, Одеський музей західного та східного мистецтва і багато інших. А родзинкою Одеси є Одеський державний літературний музей, де представлена вся літературна історія міста. В Одесі постійно проводяться різні конкурси для того, аби стимулювати розвиток мистецтва у місті. Щорічно проводиться муніципальний літературний конкурс ім. К. Г. Паустовського, з цього року проводитиметься художній конкурс ім. К. К. Констанді тощо.
— Сьогодні багато хто говорить про те, що Одеса вже не та, якою вона була раніше. Чи згодні ви з такою думкою?
— Тут дуже важливо зауважити те, що ми беремо за точку відліку. Життя загалом, місто, населення міняються, тому порівнювати Одесу 20-х рр. XIX сторіччя з 20-ми рр. XX сторіччя або сучасність із минулим неможливо. В історії міста були різні періоди — сприятливі, несприятливі. Єдине, чого ми хочемо, — це зберегти вигляд Одеси таким, яким він є. Архітектура Одеси унікальна, вона втілила в собі еклектику всіх стилів і напрямів архітектурного мистецтва. Це можна побачити на будь-якій вулиці, достатньо лише пройтися нею. Тому ми робимо все для того, аби зберегти високий рівень культури в усіх сферах життя міста. Тоді Одеса буде тією.
