Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Вогнищева інфекція

20 червня, 2006 - 00:00

Можна дуже багато сперечатися про те, що найбільше гальмує розвиток нашої країни. Та все ж всі погодяться, що корупцію у відповідному списку потрібно поставити на одне з провідних місць. Це в Україні всі знають уже давно, але, схоже, подолати зло ми вже не можемо. Суспільний організм власними силами вже не справляється. Часто можна зустріти думку, що без корупції, що вже частково навіть «конституціонувалась» (тобто в суспільстві стали широко відомі певні тарифи), нашим громадянам просто не вижити ані в контактах з медициною і освітою, ані в бізнесі. І, схоже, рідна держава також з цим майже змирилася.

Єдиним пасіонарним борцем з цим загальновизнаним і, на жаль, майже вже загальноприйнятим злом в Україні виступають США, яким мимоволі доводиться брати на себе роль «світового поліцейського». Наприкінці минулого тижня стало відомо, що нам звідти виділяють $45 мільйонів на боротьбу з корупцією в державних органах. Грант під відповідну дворічну програму затвердила організація Мillеniuм Challenge Corporation, що займається в США програмами допомоги країнам, що розвиваються. Представники організації заявили, що проблеми з корупцією заважають повноцінній участі України в її програмах.

На жаль, це далеко не перша програма. Нагадаємо, що першим проти корупції виступив сьогодні вже екс-президент Леонід Кучма. Результат, на жаль, виявився плачевним. Сьогодні багато хто в нашій країні без вагань назве корупціонера №1 минулих років. Проте, незважаючи на те, що корупція є, так би мовити, масовим злом, ставлення до неї стає мало не лояльним. Не чутно ані гучних судових процесів, які нам, пам'ятається, були обіцяні, ані про якісь радикальні закони. Та й сам лозунг антикорупційних дій, в минулі роки дуже популярний, здається, втратив свою привабливість настільки, що навіть не використовувався в нещодавній виборчій компанії ані правими, ані лівими партіями, «що круто» рекламували себе за допомогою найнятих PR-гуру, що зазвичай дослухаються до химер громадської думки.

Абсолютно безсилим перед корупцією виглядає й наше Міністерство юстиції. Міністр Сергій Головатий озвучив нещодавно результати опитування, проведеного Мін'юстом і київським інститутом соціології (в ньому взяли участь 1028 респондентів). «86,1% респондентів вважають, що корупція в Україні є поширеним явищем. Це дуже тривожні цифри», — сказав міністр, відзначивши, що 63% «готові давати хабарі для вирішення своїх проблем». За словами міністра, найбільш корумпованими структурами є саме правоохоронні органи, суди, вищі наукові заклади й медичні установи. У правоохоронній системі, за словами міністра, найбільш корумпованими є господарські суди, потім, по низхідній, — цивільні, карне судочинство й адміністративні суди. Третина опитаних, за словами Головатого, заявили про небажання звертатися до суду. «Громадяни України не довіряють судам, вважають суди неефективними», — підкреслив міністр. Він повідомив, що, згідно з даними опитування, 68% населення України вважають, що допомагають боротися з корупцією засоби масової інформації. А мінімальну роль в боротьбі з цим явищем, як показало опитування, відіграють народні депутати України, міліція та суди.

«Не буде реального суддівського корпусу в Україні доти, поки не буде змінено інститути, які відповідають за підбір і контроль за діяльністю суддів», — вважає Головатий. І він, безумовно, багато в чому правий. Питання лише в тому, а чи був би він такий же різкий і принциповий, якби не було рішення Вищої ради юстиції про виключення його зі складу цієї структури? А сьогодні міністр ріже «правду-матку»: «Там немає, у їх складі, високопрофесіональних і високоморальних суддів». Йому, звичайно, краще знати. Але тут же, знайомлячи журналістів з суттю справи, міністр пояснює, що ВРЮ виключила його зі свого складу тому, що Головатий вже не міністр, а виконуючий обов'язки. Виявляється, як підкреслює Головатий, «в українській системі влади» таких посад немає й міністр навіть повертає всі листи, адресовані йому не як міністру, а як виконувачу обов'язків. Але дозвольте запитати: а хіба не призначили на «веошну» посаду зовсім нещодавно нинішнього главу «Нафтогазу України»? І чому міністр проти цього не протестує? Схоже, тут виявляється майже такий же підхід, як і у респондентів наведеного соцдослідження. Словом, корупція на усіх рівнях породжується неповагою до закону або бездіяльністю посадових осіб, які мають його дотримуватися. Поки всі ми це не зрозуміємо, жодні гранти нам не допоможуть.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: