До президентських виборів залишився місяць. Узагалі-то — це пік виборчої кампанії. Наближається час фінішного ривка. А що ми бачимо по телевізору і на бігбордах? Повну відсутність нових ідей. Виборча кампанія явно пробуксовує. Причому в усіх кандидатів.
Насправді, дефіцит нових трендів, нових меседжів у цій рекламній кампанії відчувався із самого початку. Новим трендом можна назвати, мабуть, лише інтерактив. Телефонами гарячих ліній обзавелися практично всі кандидати. Віктор Янукович дуже довго намагався «почути кожного». Наскільки успішними були ці спроби — історія замовчує. Дуже швидко ця «фішка» себе вичерпала.
Здавалося, «молоді» кандидати повинні були б у своїй рекламі використовувати запит суспільства на оновлення. Але образ Тігіпка на фоні літака, що злітає, зовсім не викликає відчуття новизни.
Найневдаліша виборча кампанія, безумовно, в Арсенія Яценюка. І на підтвердження цього — негативна динаміка його рейтингу. Його реклама абсолютно не відповідає тим очікуванням, які на нього покладали виборці. Яценюку варто б позиціонувати себе як європейського інтелектуала, а він чомусь вирішив бути «сильною рукою».
Мабуть, найвдаліше стартувала Юлія Тимошенко. «Тізер» (від англ. teaser — «дражнилка, принадинка») «вона працює», на думку експертів, був непоганою заявкою на успішну кампанію. А ось другий етап кампанії — відгадка — був явно провальним. Виявилося, що працювала не Тимошенко, а Україна. Складається враження, що піарники Юлії Володимирівни просто заплуталися в смислах, повідомленнях, образах.
На думку директора рекламної компанії Сергія Гайдая, таке повідомлення анулює всю її попередню кампанію.
— Тимошенко, напевно, почали розповідати про погану реакцію народу. Мовляв, що вона, прем’єр, працює, а власні трудящі — ні? Я навіть чув, що опоненти Тимошенко готували контррекламу із зображенням трудящих: «Це ми працюємо, а не вона!». Друга помилка. Більшість людей усе одно вважають, що «Вона» — це Тимошенко. «Вона працює. Вона — це Україна» звучало як «Юля працює. Юля — це Україна». А зараз «Вона переможе». «Так хто — Україна чи Юля?» — цікавиться експерт в інтерв’ю «Українській правді».
Ми також попросили регіональних експертів «Дня» оцінити креативність нинішньої виборчої кампанії.
Віктор ПАЩЕНКО, доцент кафедри політології Дніпропетровського національного університету
— Політичні технології — це засоби комунікації між політиком і електоратом, а політтехнолог — це посередник. Його завдання — налагодити зв’язок політика з виборцями. Проте при вирішенні цього завдання все залежить від настроїв самого електорату. Людям практично марно нав’язувати якусь програму, якщо вони не бажають її сприймати. Треба зрозуміти, чого люди хочуть. Або, ще точніше, що вони хочуть почути. Гасла на кшталт «Українці, сплачуйте податки!» або «Українці, купуйте українське!» можуть дозволити собі кандидати, які просто хочуть «засвітитися» на президентських виборах. Нагадати про своє існування виборцеві, але серйозно не розраховують на перемогу. Серйозні кандидати не можуть будувати кампанію на оригінальному слогані. Їхня кампанія має зачіпати масові пласти в суспільній свідомості. Наприклад, кампанія Януковича будується на потребі людей в стабільності й порядку. Їм говорять, що якщо вони проголосують за цього кандидата, то в Україні все нормалізується й налагодиться. У Ю.Тимошенко все побудовано на іншому посиланні — індивідуальній безпеці. Звідси безкоштовна видача актів на землю або боротьба з грипом. Одним словом, поки Ю.Тимошенко при владі — вона про нас попіклується, працюватиме в ім’я народних інтересів. Ці відчуття навіюються електорату й удень і вночі. Не можна говорити, що українські політтехнологи вичерпали свій потенціал і вже не здатні генерувати ідеї. Проте слід зауважити, що досі політтехнології, які застосовувалися в Україні, були побудовані здебільшого на обіцянках — уловили, чого хочуть люди, й обіцяють. Але, на жаль, потім ці обіцянки не виконуються. У довгостроковому плані в електорату від виборів до виборів наростають скептицизм і недовіра до всіх політиків без винятку. Хоч би які правильні й хороші слова вони говорили. До чого це може призвести, покаже майбутнє.
Юрій ШВЕДА, політолог, кандидат політичних наук, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Нинішня передвиборна кампанія абсолютно не вирізняється оригінальністю. Щодо змістовності, то, на мою думку, жоден із кандидатів у Президенти не представив справжньої програми виходу із ситуації, в якій опинилася держава. Натомість акцентується на критиці, нападках, витягуванні чорного піару тощо. Відтак кампанія перетворюється на поливання брудом. Серед кандидатів, котрі пропонують програму до обговорення, яка би згодом могла стати програмою діяльності і президента, і виконавчої влади, я би назвав програму Тігіпка, який йде на чолі економічного блоку і в основу своєї програми ставить економічні проблеми.
Щодо креативу передвиборних програм кандидатів у президенти, то і його немає. Чому? Бо за кандидатами у президенти стоять ті ж піар-технологи, які працюють роками і, очевидно, себе вичерпали. З другого боку, відсутність креативу можна пояснити традиціоналізмом сприйняття і ментальністю, психологією сприйняття виборців, які не готові до новаторських рішень передвиборчої кампанії. Зокрема, досвід Яценюка, який застосував застилізовані технології, показує, що вони не сприймаються нашими людьми, через що й відбулося падіння рейтингу Арсенія Петровича. Щодо новинок, то я хіба би назвав гасло Юрія Костенка «Підтримуй українське». Ото і все. Тому виборча кампанія й перебігає мляво, у традиційному пострадянському режимі, а увага концентрується на емоціях, на викиді компромату та піару, паплюженні лідерів, а не на обговоренні нагальних для України проблем.
