На українську прем’єру Восьмої симфонії приїхав автор. У Києві він сам диригуватиме Симфонічним оркестром філармонії і капелою «Думка». Солісти — Івона Хосса (сопрано), Агнешка Рехліс (мецо-сопрано) з Польщі і німецький баритон Томас Бауер. Iз «Думкою» і музикантами Національної філармонії маестро неодноразово виступав не лише в Києві та Львові, але й за кордоном, зокрема, на Міжнародному фестивалі музики в Ля Шез-Дьє (Франція). А вперше співпраця композитора з українськими артистами відбулася 1999 року — тоді прозвучало його знамените «Credo».
Критики називають К. Пендерецького «класиком сучасної академічної музики». У його творчості відображається новітня музична історія. Маестро вдалося сформувати власний неповторний стиль, у якому химерно об’єдналися авангардизм і класика. Всі твори композитора написано яскравою мовою, в них вiдчувається поліфонія сьогоднішнього світу. Знаменитий композитор, твори якого виконуються в найпрестижніших музичних залах світу, і блискучий диригент, тонкий інтерпретатор творів майстрів минулих сторіч, незважаючи на високий статус, людина зовсім не зоряна, відкрита.
«Дню» вдалося побувати на репетиції і не лише почути новий твір, але й побачити, як народжується музика. Восьму симфонію Пендерецьким написано минулого року, але за ходом репетицій пан Кшиштоф вносив зміни, робив виправлення, домагаючись філігранного звучання хору. «Цю симфонію можна назвати «Піснею, яка минає», — сказав К. Пендерецький. — Вона народилася, коли я читав тексти німецьких і австрійських поетів. Обсяг сильно розростався й мені довелося вольовим рішенням відібрати лише 16 творів. Я не чекаю натхнення і пишу щодня, щойно приїжджаю додому. Спочатку вигадую форму твору, його зміст, аж до деталей, і тоді кожна нота посідає своє місце в загальному ансамблі. До речі, музика Восьмої симфонії була мені навіяна деревами... Концерти, в яких я виступаю як диригент (Пендерецький щорічно дає понад 70 концертів. — Т. П. ), забирають багато часу, відволікаючи від творчості, але я вважаю, що зміна діяльності творчій людині завжди йде на користь. У мене, наприклад, крім музики, є ще одна пристрасть — дендрологія. У моєму парку на 30 гектарах ростуть 1,5 тисячі різних дерев. Саджанці рідкісних видів я привожу з собою з гастрольних вояжів із усього світу. Рослини для мене — вірні друзі, а робота в парку — джерело натхнення. До речі, в моєму парку є лабіринт, де я із задоволенням гуляю. Головне, не заблукати і знайти вихід. У власній творчості я також не шукаю прямих доріг. Подолання труднощів мобілізує людину, а якщо на душі важко — читаю Біблію. У мене понад 20 творів написано на біблійні теми»...
Про українське коріння Пендерецького, про його композиторські та диригентські таємниці, музичні пристрасті — про це і багато чого іншого — читайте в найближчих номерах «Дня».
