У середу обидва представники України у головному клубному турнірі Європи — Лізі чемпіонів — вдало подолали кваліфікаційний рубіж і тепер гратимуть у основному турнірі, групова стадія якого триватиме із вересня до грудня. Рівень Ліги чемпіонів настільки високий, що ігри кваліфікаційного раунду хочеться швидше забути, занурившись в атмосферу футболу найвищого гатунку. Чи зможуть наші команди зіграти у Лізі чемпіонів на високому рівні, чи знову пастимуть задніх, як торік? Аби думати про це, слід повернутися до матчів кваліфікації, які щойно завершилися.
Розпочнімо із чемпіона України київського «Динамо». Суперник киянам дістався далеко не найсильніший. Якщо ж врахувати рівень виконавців команд, то динамівці мали б обігрувати «Сараєво» без жодних проблем. Якщо подивитися на результат — дві перемоги 1:0 і 3:0, то так воно і було. Насправді ж двобій із старанною і настроєною на боротьбу сербською командою вийшов нервовим і не таким уже й простим.
У першому матчі в Сараєво динамівці розпочали із пропущеного у свої ворота м’яча, який арбітр не зарахував через порушення правил з боку суперників. Якби не це порушення, невідомо як би усе тоді склалося. Так само ледь не вийшло і у Києві, коли на першій же хвилині м’яч пролетів за сантиметри від штанги воріт Шовковського. За кілька хвилин, як і у першій грі, кияни забили швидкий гол. Це вдалося новачку команди гвінейцю на прізвище Бангура.
І знову, як і два тижні тому, замість того, щоб забити ще кілька м’ячів і спокійно довести гру до перемоги, чемпіони України упродовж 75 хвилин ігрового часу не могли забити другий м’яч і тримали стадіон у напрузі, аж поки боснійці не забили гол у власні ворота.
Обєктивно «Сараєво» не є тою командою, гра проти якої може показати справжній рівень київського «Динамо». Велика кількість помилок з боку гравців українського клубу тривожить. А може, нічого страшного? Може, ці помилки були лише свідченням розслабленості у грі із заздалегідь слабшим суперником? На жаль, дізнатися, як все є насправді, ми зможемо лише за три тижні, коли візьме старт груповий турнір Ліги чемпіонів.
На відміну від київського «Динамо», донецький «Шахтар» вже у кваліфікаційній грі був змушений показувати характер і волю до перемоги. Австрійський «Зальцбург», проти якого грала донецька команда, сильніший за чемпіона Боснії, з яким грали київські динамівці. Але сильніший не настільки, аби цю команду не можна було б спокійно обіграти команді із класом та амбіціями «Шахтаря». Так само, як і динамівці, гравці «Шахтаря» мали б ще у першому матчі забити необхідну кількість м’ячів і довести свою перевагу.
На практиці першу гру донеччани програли, а перемогу у другій вирвали на останніх хвилинах гри не без допомоги арбітра, який призначив у ворота «Зальцбурга» зовсім не очевидний одинадцятиметровий. Добре, що команда «Шахтар» показала волю до перемоги. Але ж можна було обійтись і без цього, не помиляючись у захисті і реалізовуючи свої шанси у нападі.
Повторюю, ігри, що пройшли 29 серпня мають бути одразу забуті, оскільки попереду у наших чемпіона і віце-чемпіона турнір набагато вищого рівня. У справжній Лізі чемпіонів грають на інших швидкостях і не прощають помилок, як це буває у кваліфікаційних матчах. До традиційних лідерів Ліги чемпіонів «Динамо» та «Шахтар» поки що наблизились лише за обсягом грошових витрат на утримання команд. Якби залік у турнірі йшов не за набраними очками, а за витраченими грішми, «Динамо» напевно було б уже в одній восьмій фіналу Ліги чемпіонів, а «Шахтар» щонайменше у чвертьфіналі. Витрачати гро-ші по-європейськи наші провідні клуби вже навчилися. Клас гри команд поки що відстає.
Буде дуже цікаво побачити, як лідери нашого футболу, підсилені гравцями із мільйонними контрактами, виглядатимуть в осінній частині сезону. Чи зможуть грати однаково успішно у Лізі чемпіонів та чемпіонаті України? Чи допоможуть нечисленні українські гравці «Динамо» та «Шахтаря» національній збірній України у вирішенні її завдань?
Все це обіцяє нам повноцінну футбольну осінь, наповнену подіями найвищого спортивного гатунку. Осінь, до якої ми увійшли 29 серпня, перемогами «Динамо» і «Шахтаря».
