Фізична культура — це частина загальної культури людини, це частина ставлення людини до себе. В інтерв’ю «Дню» відомий лікар В’ячеслав Євмінов якось сказав, що фізичні вправи зранку мають бути такими ж звичними для людини як зубна щітка. Але, на жаль, зараз вони є такими тільки для 5% українців. Більшість — 54% — відповідать, що ні разу протягом року не займалися спортом, решта займаються ним кілька разів на місяць або й не планують.
Завтра в Україні відзначатиметься День фізичної культури і спорту. Але хто знає, що друга субота вересня — це ось таке свято? При тому, що відповідний Указ Президента був підписаний ще у 1994 році. Можливо, якби в Україні цей день відзначався так само, як День міста (будь якого), якби більше уваги людей зосереджувалося на фізичній культурі, якби такі святкування були більш масові, тоді рівень фізичної культури українців зріс би. Але в Україні — інша тенденція: спортом люди займаються мало, після 50 років у нашого населення різко здає здоров’я, відтак інтерес до фізкультури і спорту в українців — «вболівальний».
Ми — активні вболівальники. Так, за даними компанії Research&Brandihg Group, за футбол вболіває 43% населення українців, за бокс 31%, фігурним катанням цікавляться 29% громадян, художньою гімнасикою 15% та легкою атлетикою 10%. Експерти це пояснюють тим, що саме про ці види спорту найбільше інформують громадськість засоби масової інформації, і саме у цих спортивних сферах Україна має видатних спортсменів. Згадаймо досягнення братів Кличків у професійному боксі, або ж запал фанатів вітчизняного футболу! «В цілому інтерес населення до спортивних подій дуже високий. Як свідчать результати опитування, 10% респондентів активно цікавляться спортивними подіями, тобто не пропускають повз себе жодної інформації зі світу спорту, ще 25% — регулярно цікавиться подіями з окремих видів спорту, значними подіями цікавляться час від часу 38% респондентів і не цікавляться спортом взагалі — 25%», — зазначають аналітики.
Держава ніби й намагається щось робити, аби вирішити цю проблему: уряд України прийняв соціальну програму «Здорова нація», що розрахована на три роки, але хто з пересічних громадян про неї чув і як вона впливає на наше життя, на формування свідомості? Любити спорт для українців — це зовсім не те означає, що любити пиво, поговорити про політику. Любов до спорту в нас пасивна. А, отже, — недієва.
До речі, дані цього дослідження є досить суперечливими. Так, українці ніби то хочуть бути здоровими і красивими (90%), але нічого для того не роблять. Відтак старше покоління киває на молодше, мовляв, хай вони займаються спортом і будуть «кращими і сильнішими» за нас. Так, 89% опитаних хочуть, щоб молоде покоління систематично займалося спортом, а 40% бажають, щоб усе більше молодих людей ішло у професійний спорт. Але ж найкраще навчання — власний приклад! Виходить, що батьки лежить на диванах і дивляться спортивні матчі, мріючи про те, що їхні діти будуть спортивними, сильними і красивими...
Також під час дослідження соціологи з’ясували, як населення України оцінює рівень умов для занять спортом. Так, лише 13% населення вважає, що необхідні умови для занять спортом таки існують в Україні, натомість 29% відмітили, що їх не існує взагалі, решті респондентів було важко дати відповідь на це питання, що говорить про необізнаність населення з розвитком спортивної інфраструктури у державі або ж про відсутність доступу до такої інформації. Разом з тим, дослідження показало, що аби давати собі хоч якесь фізичне навантаження, не обов’язково дорогі фітнес-клуби чи тренажені зали: з тих українців, хто займається спортом — 5% — робить це самостійно 82% респондентів, тобто роблять ранкову зарядку, бігають щоранку або обирають інші доступні види спорту. У неформальних групах, тобто у тренажерних залах, займається спортом 29% опитаних.
«Разом з тим, результати масового опитування не дають підстав вважати, що така зацікавленість переросте у реальне заняття спортом, адже більшість жителів країни — 60% — взагалі не планує таких занять під час дозвілля, при чому основна їх маса (47%) впевнено заявила про відсутність таких планів. Хоча у порівнянні з 2003 роком, активність населення України у плані заняття спортом змістилася у позитивний бік. Але поки що це тільки тенденція, і наскільки вона підтвердиться у наступні роки, покажуть наступні дослідження, — прокоментувала «Дню» заступник директора компанії Research&Brandihg Group Марина Касьян.
Також дослідження показало, що для людей дуже важлива вартість послуг у спортивних клубах. Так, за послуги спортивних клубів та секцій готові платити тільки 21% респондентів, тобто економічний фактор для занять спортом становить для українців значну перешкоду. Декому з громадян вдається поєднувати відпочинок зі спортом — вони виконують фізичні вправи, перебуваючи у будинках відпочинку, санаторіях тощо — але таких в Україні лише 11%. Загалом результати свідчать, що займатися населенню спортом у вільний час заважає висока вартість спортивних послуг (77%), низький рівень життя (65%), а також недостатньо розвинена культура здорового способу життя та проблеми, пов’язані з віком чи станом здоров’я.
Окрім опитування населення (віком від 15 до 74 років, загальний обсяг вибірки склав 1200 осіб), соціологи поцікавилися ще й думкою фахівців у сфері масового спорту. У ролі експертів виступили представники спортивних засобів масової інформації, місцевих органів самоврядування та спортивних організацій (усього 100 експертів). Більшість з фахівців не задоволені державною політикою, яка стосується залученням населення до спорту (її практично немає). Також експерти неоднозначно оцінили роботу державних структур, які мали б підвищувати спортивну активність населення. На їхню думку, це завдання повинні виконувати спортивні федерації, добровільні спортивні товариства, представництва центру «Спорт для всіх», засоби масової інформації та органи виконавчої влади.
На думку аналітиків, покращити ситуацію із любов’ю до фізкультури можна завдяки будівництву нових спортивно-оздоровлювальних закладів, і не тільки в обласних, а й районних центрах. Як показало дослідження, проблема оплати послуг набагато гостріше стоїть якраз у регіонах, а не у містах-мегаполісах. Також треба приділяти більше уваги культурі здорового способу життя: інформувати людей про необхідність занять спортом на дозвіллі, адже це набагато корисніше, ніж просто пролежати цілий день на дивані перед телевізором. Пропагувати здоровий спосіб життя та інтерес до спорту треба спільно з державними структурами.
Добре, коли тебе хтось зацікавить спортом чи надихне, але якщо не дочекаєшся від когось такої уваги? Знаєте, що казав Заратустра (Фрідріха Ніцше) до людини, втомленої від життя, яка лежала і від втоми не могла навіть підняти голови? «Якщо ти не хочеш пропасти, то ти мусиш піднятися й бігти, співаючи...» Порада підходить до багатьох життєвих ситуацій. Думаємо, що до спорту в нас і нас у спорті — теж.
