Це інтерв’ю відбулося ще перед форумом під досить дивною назвою «Регуляторна політика — запорука відкритості та прозорості влади». Проте воно вийшло дуже співзвучним проблемам, які там учора обговорювалися. З тією лише різницею, що голова наглядової ради банку «НРБ Україна» В’ячеслав Юткін, як і багато інших підприємців у країні, не бачить у діях влади стосовно бізнесу не лише відкритості та прозорості, а й навіть елементарної поваги до зробленого ним. А поважати є за що... Наприклад, автору в пансіонаті «Море» (Алушта) вдалося виявити тільки один недолік: тут так чисто, що, як то кажуть, ніде (пардон) плюнути. Дороги й доріжки в парку підмітають не лише вранці, як прийнято в інших подібних установах, а майже весь день. Але не говорити ж про це з В’ячеславом Юткіним — одним з тих, хто створював це диво, що інтегрувало в гарні природні умови всі блага сучасної цивілізації?
- В пансіонаті "Море" вражає велика кількість обслуговуючого персоналу: в ресторані, в SPA-центрі, на віллах, в парку. Така кількість створених вами робочих місць - це розрахунок або доброчинність?
- Це є прямим розрахунком, заснованим на нормах, прийнятих в європейських країнах і передбачених класифікацією зірковості таких комплексів. За середньою нормою на кожного відпочивальника потрібно півтори людини обслуговуючого персоналу. А для таких послуг, які надає SPA-комплекс, потрібно, щонайменше, дві людини на кожного відпочивальника. У ресторанах такої зірковості, як правило, мінімальний коефіцієнт - 2,2. При цьому для персоналу передбачене оптимальне завантаження, перед ним ставляться досить жорсткі вимоги, спрямовані на те, щоб створити відпочивальникам певний рівень комфорту. Але на персоналі ми не економимо. Штатний розклад складено таким чином, що можливі заміни, перепочинки. Та й що тут пояснювати: вісім басейнів, три ресторани, 5 барів, SPA-комплекс, 2 гектари парку та 8 гектарів загальної території комплексу потребують досить великої кількості кваліфікованих робочих рук.
- Скільки всього робочих місць в Алушті ви створили?
- Більше тисячі, з урахуванням також і аквапарку. Будують новий комплекс - кліматопавільйон біля моря "Морський". Там буде ще 30 робочих місць. Так що можна говорити про те, що у нас в Алушті 1100 робочих місць. А було в пансіонаті, коли ми сюди прийшли, лише 120 робочих місць. Для Алушти з тридцятитисячним населенням і доволі високим рівнем безробіття - це досить багато. За європейськими нормами ціна новоствореного робочого місця коливається в різних країнах від $5 тисяч до $30 тисяч. Так що таким чином ми зекономили державі кругленьку суму.
- Кілька старих сходових прольотів в парку - це свідчення попередньої цивілізації, тоді як інше (громадський центр, вілли, благоустрій) - все новісіньке. Чи таким вже рентабельним є цей проект?
- У пансіонат вкладено сьогодні вже понад $50 мільйонів прямих інвестицій, якщо бути точним - $53,8 мільйона. Все тут дійсно зроблено наново, за винятком старої вілли, збудованої ще 1937 року за розпорядженням Сталіна для першого секретаря обкому і голови облвиконкому. Ми її реконструювали, зберігши лише стіни і екстер'єр. Все інше побудовано наново аж до доріжок і сходових маршів. І не тому, що треба було обов'язково знищити старе і побудувати нове, просто ці споруди віджили своє, вони були небезпечні з погляду сейсміки і пожежної безпеки. Все це не відповідало рівню навіть середніх трьох зірок. Тому все, крім названої вілли, було знесене. Інженерних мереж тут не було, доріг нормальних не було. Все це довелося будувати, включаючи і об'єкти благоустрою в парку. Він один був дійсно хорошим. Але тепер став набагато краще.
З погляду окупності - це дуже складний проект. Ми сьогодні лише починаємо виходити на 10% рентабельності підприємства, що говорить про те, що період окупності може настати через 7-9 років, не раніше. Починаючи цей проект, ми усвідомлювали, що такі інвестиції за один день не окупаються.
- Зараз всі у всіх забирають. Комусь може сподобатися і цей клаптик землі, що нагадує райський куточок. Чи не боїтеся і ви таких наїздів?
- Я думаю, що у нас не той випадок. З кількох причин. Це був перший класичний приклад кримської приватизації 1999-2000 років, коли Верховна Рада Криму і Рада міністрів Криму, володіючи в рівних частках цим об'єктом, вирішили виставити його на приватизацію, поділивши прибуток. Процес приватизації тривав півтора роки. Ми купили на конкурсі лише 65% акцій за 1млн.USD. 35% акцій безкоштовно віддали колективу підприємства. Потім протягом двох років ми викупляли ці акції за досить великі гроші. Ми купили, по суті, лише право оренди території. На ті часи досить дорого - за кілька мільйонів доларів. Можна сперечатися: великі це гроші чи невеликі. Напевно, за право побудувати щось тут - гідні. Все було зроблено відкрито, чесно. Але сьогодні, коли пішла хвиля реприватизації, ми також відчуваємо її відлуння. Ми два роки займатися процедурою викупу земельної ділянки і думали, що тепер цей рекреаційний комплекс повністю є захищеним з погляду приватної власності. Дворічний процес викупу землі завершився торік в грудні. Сплативши понад мільйон доларів, ми придбали ділянку площею 7,95 гектара. Це найдорожча ціна з розрахунку за 1кв.м за весь час земельного продажу в Алушті. При цьому треба сказати ще і про те, що близько трьох гектарів не можна використати через крутість схилів і загрозу зсувів. Так вважають професійні оцінювачі. Так що ми сплатили досить високу ціну. Однак в Україні оголошено кампанію щодо наведення ладу з земельними ресурсами, й останні три місяці перевірки йдуть одна за одною. Шукають хоча б найменшу зачіпку чи помилку, допущену уже не тільки при купівлі землі та й під час приватизації пансіонату "Море". У результаті, ще в грудні сплативши сповна за землю, ми не можемо отримати документи на право власності. Прокуратура, служба безпеки і всі, кому тільки не ліньки, шукають можливість переглянути результати приватизації. Поки не йдеться навіть про те, що може бути реприватизовано пансіонат, все спрямовано на пошук. Це не дає можливості стабільно і спокійно працювати.
- Як ви взагалі ставитесь до теми реприватизації і того факту, що людей без суду і слідства тільки на підставі лише умовиводів називають злодіями?
- Я різко негативне це сприймаю. Особливо коли це відбувається в рамках кампанії та за вказівкою зверху. Нас це торкається ще з одного приводу. Ми придбали 50% пакету акцій готелю "Україна" в Києві. Не вивчивши документи, не поговоривши ні з ким з власників, деякі журналісти поспіхом оголосили (зроблено вже більше 20 згадок в пресі) про те, що готель ніби приватизовано з порушенням і його відберуть. Цим завдано шкоди репутації інвестора, я вже не кажу про те, що це все відбувається без суду і слідства, взагалі без будь-якої попередньої перевірки. Просто йде кампанія реприватизації, і, як за старих "добрих" радянських часів, всі вважають своїм обов'язком до неї долучитися. Головне гасло - тримай злодія! Тому, крім негативу, у нормальних людей, а особливо у інвесторів, така кампанія не може нічого викликати. І зрозуміло, вона сильно погіршує без того не надто привабливі інвестиційний клімат і імідж країни.
- В Україні, як і за колишніх часів, небезуспішно працює принцип: поділяй і володарюй. Нещодавно нас розділили на західняків і східняків, сьогодні нові категорії: імпортери і експортери. Чи згодні ви із заходами Нацбанку щодо зміцнення гривні. Чи потрібен був такий стрибок і чи буде він повторюватися ще?
- Я гадаю, що цей стрибок був останнім. Тому що досить гостро відреагувало і суспільство, і провідні економісти, піддавши цей крок серйозній критиці. Гадаю, що його було санкціоновано, запущено. А в економіці будь-який стрибок набуває характеру кризи. У цьому випадку економічна ситуація дійсно говорить про можливості зміцнення гривні щодо долара. Але те, як це було зроблено, завдало суттєвих збитків середньому класу, що як правило, зберігав свої заощадження в доларах, звикши постійних до стрибків гривні. Це збило людей з пантелику. Адже ще в грудні за долар давали майже 6 гривень. Де ж тоді був Національний банк зі своїми заходами? Лише підігрів ажіотаж, обмеживши купівлю долара.
Експортери - це, напевно, найбільш потерпіла категорія. І не помічати цього або удавати, що державі все одно - це не коректно щодо своїх виробників. Отож продукція, що купується у наших експортерів Заходом, має високий рівень якості, і не помічати їх упритул - це не найкраще рішення.
- Нацбанк припускає, що ревальвація гривні обернеться для України інвестиційним бумом. Чи погодужєтеся ви з таким прогнозом? А якщо так, то чи загрожує нам інфляція ще і з цього боку?
- З цим твердженням не можна погодитися, оскільки після укріплення гривні, доларів для інвестування знадобилося більше, ніж планувалося. Наступне питання - рентабельність проекту і т.п. Наприклад, ми придбали на конкурсі об'єкт інвестування в Криму і визначили його бюджет (мільйон доларів) для проведення підготовчих робіт на перший рік, тобто на період реконструкції. Відповідно, це більше 5,29 мільйонів гривень, розрахованих згідно з контрактами і угодами. Було це місяць тому. Сьогодні нам вже бракує мільйона доларів, щоб інвестувати в той самий обсяг робіт і платити за ті ж товари, за ту ж продукцію. Нам треба додатково інвестувати, щонайменше, мільйон і ще п'ятдесят тисяч доларів. Причому ці 50 тисяч доларів ми втратили за два дні. Тепер вкладень потрібно більше. Про яке поліпшення інвестиційного клімату можна за цих умов говорити, якщо грошей потрібно більше, а товари і послуги, які ми купуємо за гривню, не подешевшають. Я розумію що це проблеми інвестора, а не Нацбанку, але говорити про збільшення інвестицій у зв'язку з курсовою нестабільністю, м'яко кажучи, не зовсім коректно.
- Олександр Лебєдєв (один з акціонерів НРБ, член Державної думи РФ) розказував в інтерв'ю "Дню" про свою мрію створити в Криму Національний парк. У цьому напрямі є зрушення?
- Після всіх змін, подій в Україні, ми, на жаль, зупинилися з низкою проектів, в тому числі і з Національним парком. Необхідно перечекати непевний час репреватизації. Маючи п'ятирічний досвід інвестицій в Україну, дозволю собі сказати, що такого негативного інвестиційного клімату в Україні ще не було. Лише гаслами і закликами 10 млрд. Доларів прямих інвестицій, обіцяних за рік віце-прем'єром О. Рибачуком в країну, де в розпалі кампанія реприватизації, не привернеш.
Зрозуміло, що і низка наших інвестицій буде згорнуто. Я думаю, ми в цьому, на жаль, не самотні. Кілька днів тому я розмовляв з бізнесменами з великої російської компанії "Ітера", що починала в Криму дуже активно інвестувати. Так вони щодо ряду проектів також зупинилися. Тому що бюджети, заплановані на цей рік, неможливо виконати через падіння курсу. Інвестори сподівалися на цивілізовані правила гри з погляду термінів можливих змін, зокрема, в стабільності курсу. Прогнози перекреслено, по-перше, ліквідацією зон вільної торгівлі і територій пріоритетного розвитку, по-друге, внесенням ряду змін до законодавства і економіки бізнесу з 1.04.05, і, по-третє, курсові різниці призвели до серйозних збитків. Якщо брати в середньому, економіка всіх проектів впала на 15-20%. Це дуже великі цифри для проектів у кілька десятків мільйонів доларів. Бюджет на цей рік в травні-червні ніхто міняти не збирається, неможливо повонюати його й за рахунок інших програм. Адже планування ведеться в листопаді-грудні.
- Що-небудь оптимістичне можете розказати наприкінці інтерв'ю?
- Найбільший оптимізм у мене викликає те, що люди до Криму все-таки їдуть. І комплекс, збудований нами в Алушті - сьогодні об'єктивно найкращий в Криму. Але це частковості. А мені хотілося б говорити про оптимізм щодо інвестиційного клімату, але для цього в нашій державі поки немає єдиного приводу. Все, з погляду інвестора, дуже песимістично виглядає.
- Тепер кажуть, що у нас немає корупції. Чиновники не беруть і не вимагають?..
- Я вам кажу як інвестор - це не правда. Питання корупції не вичерпується заявою високого чиновника на публіці про те, що новий керівник піде через 10-15 років у тому ж костюмі, що й приїхав. Тому що корупція набагато нижче. Вона б'є інвесторів по найболючішим точкам. Дуже мало що змінилося в цій сфері. І головне - відчутних результатів ми поки не відчуваємо. Поріг корупції, який доводиться долати інвесторам залишається досить високим.
- Говорять навіть, що стали брати ще більше, тому що вимагають ще і за додатковий ризик викриття...
- Я би не сказав, що більше, але ті, хто брав раніше, роблять це і тепер, проте обережніше і з великими хитрощами. Обставляють це так, що дуже важко схопити за руку. Одна з причин складностей роботи на місцевому рівні в тому, що розгорнено тотальне полювання на відьом. Підозрюють всіх, навіть тих, хто ніколи нічого не брав, крім відповідальності за прийняті рішення. Тому стало просто складно працювати і приймати рішення на рівні місцевих органів. Тепер вони виявляють особливу боязнь тоді, коли потрібно вирішити будь-яке питання на користь інвестора. Адже таку дію можна витлумачити як наслідок хабара. Це не можна назвати реальною боротьбою з корупцією. Повторюю - це просто полювання на відьом... Ми колись були свідками кампанії боротьби за тверезість, яку в народі називали по-своєму - "боротьба з тверезістю" - вона ні до чого не привела. Так само і ця акція ризикує стати черговою кампанією, що не відрізняється заходами, реальними рішеннями, спрямованими на реальну боротьбу з корупцією.
