Так не без гумору написали російські колеги з РІА «Новости». І — варто віддати їм належне — вельми точно. Адже, якщо допустити, що участь у будь-якому творчому конкурсі — це набуття популярності, то Анастасія Приходько (українська співачка, яка 16 травня в Москві виступить на конкурсі за Росію) стала суперзнаменитою. За останній тиждень про неї не могли не дізнатися навіть ті, хто ніколи її не чув. У цьому сенсі вона дійсно може вже не співати.
Проте обговорюється не стільки низьке контральто Насті, скільки: що, де і як вона сказала (в хід йдуть домисли, глузування, просто хамство) і взагалі, чи може українка представляти РФ у фіналі Євробачання (до речі, для найзанепокоєніших повідомляємо, за умовами Європейської Мовної спілки, — може). Тож — заспівати вона повинна. Щоб довести собі, що не випадково опинилася на сцені Євробачання. І більшою мірою, щоб ми в столицях по обидва боки від хутора Михайлівського задумалися, що з нами відбувається?
У Києві — чому жарт із Михайлом Поплавським затягнувся? Невже зі смаком і публіки, і професіоналів сталися безповоротні процеси, що відторгають усе свіже й неординарне? Потім охаємо: як непатріотично вчиняють наші співаки, виступаючи на різних оглядах, представляючи інші країни. Щоправда, якщо вони перемагають, не забуваємо про коріння нагадати, джерела та іншу лірику. До речі, з Приходько саме так і сталося. Це — безвідносно до перемоги Світлани Лободи — співачки, яка, ймовірно, має і свою аудиторію, і своїх шанувальників. Якщо деформація смаків — це наша біда, то в росіян інша. Агресивна заполітизованість. З одного боку, вони з розпростертими обіймами готові прийняти будь-кого, хто «постраждав» в Україні, — адже саме так трактується дискваліфікація Анастасії Приходько в українському попередньому турі Євробачення. З іншого — на Настю обрушився такий шквал негативної енергії, під яким і досвідченіший боєць ледве може встояти. Чого, здавалося б? Співає не «put in» е, а про — маму, красиву, ліричну баладу, що бере за душу, співає гідно і собою гарна. Але в тому-то й річ, що Настя не винна та й пісня ні до чого (особливо недоброзичливців хвилює, що приспів у ній українською мовою. І це — в Росії, де за часів СРСР усі дружно підспівували «Червоній Руті», а ще зовсім недавно «на біс» кликали ту ж Вєрку Сердючку, не кажучи вже про неперевершену Софію Ротару). Просто російські політики так довго і старанно ліпили на догоду сьогочасним і ситуативним інтересам образ ворога з колись «молодшого брата», що всі їхні зусилля і зрезонували таким ось «пісенним» чином. Схоже, дійсно є про що задуматися.
«У Росії, звичайно, багато своїх виконавців, — пишуть РІА «Новости». — Хоча з яких часів ми почали ділитися з Україною на «своїх» і «чужих»? Із газової війни? Чи з Тузли? Пісня ніякого відношення до цих подій не має. Вона може бути хорошою або не дуже... Можна розглядати прихід Приходько як політичне замовлення і відчутний удар по самолюбству самостійної України. Можна — як ще одну партію між впливовими гравцями вітчизняного шоу-бізнесу, в якому справжнім талантам немає місця. За бажання можна прорахувати ще кілька варіантів. Є, між іншим, і такий — росіянам віддати голоси за представницю України Світлану Лободу. А українцям — проголосувати за її «російську» суперницю Анастасію Приходько (за учасника від своєї країни, як відомо, у фіналі Євробачення голосувати заборонено). Але для цього потрібен зовсім інший рівень культури в нинішніх взаємовідносинах двох народів. Хай там як сприймають цей співочий конкурс різні сноби, Євробачення в Москві — безумовний політичний бренд. Але не за рахунок бідної Насті. Це передусім випробування для Росії на спроможність, відвертість і громадську зрілість»...
