Чому одесити вважають так (як відомо, в кожному жарті є лише частка жарту), в чому полягає загадковість Одеси, що взагалі означає — бути одеситом? Відповіді на ці запитання ми спробували дізнатися в жителів цього прекрасного міста.
Борис БУРДА, телеведучий, журналіст, письменник:
— Загалом, бути одеситом дещо важче, ніж жителем іншого, не такого яскравого, міста. Від одесита явно чекають чогось незвичайного. Добре, якщо, скажімо, таланту або дотепності — доводиться показувати відповідність, і це підтягує. А якщо раптом хтось починає згадувати минулу славу Одеси як кримінальної столиці (коли це було? в порівнянні зі становищем у наших мегаполісах часів романтичних 90-х Одеса — взагалі дитячий садок якийсь), виходить гірше — сам Хемінгуей радив у разі перемоги комунізму в усьому світі не приймати від молодших офіцерів чеків на Одеський банк, чого ж чекати від тих, хто не має Нобелівської премії? Тільки прикро, що певний образ одесита у всіх вже склався, і всіх твоїх вчинків, які в нього не вписуються, вони просто не помічають. Залишається хіба що з цього жартувати, а оскільки стереотипний одесит безперервно жартує, стереотип тільки зміцнюється, і відійти від нього просто не вдасться. Хіба що хтось незвичайний здивується, як одна поетеса з Поволжя при зустрічі зі мною: «Боря, а ты действительно одессит? Почему же ты не говоришь «Ша!»? Почему ты не говоришь «Или!»? Москвич какой-то, не ругаешься даже».
Борис БАРСЬКИЙ, комік-трупа «Маски-шоу»:
— Хто такий справжній одесит? Найдотепніша і найпривабливіша людина у світі. Він ніколи нікому нічого не винен. Він ніколи й нікуди не поспішає. Він, як кішка, яка гуляє сама по собі. Він завжди опиняється в центрі будь-яких світових подій. Він не жлоб і безкорисливо готовий подарувати все, що не стосується матеріальних цінностей, а саме: жарт, побажання, пораду.
Леонід РУКМАН, директор Всесвітнього клубу одеситів:
— Я як одесит можу сказати, що це велика любов до свого міста. Жителі жодного іншого міста на пострадянському просторі не об’єднуються так, як об’єднуються одесити. Наприклад, у нас на сайті зареєстровані клуби, земляцтва одеситів зі всього світу: Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Берлін, Москва, Сочі, Мурманськ, Прага і т.д. Це доводить, що колишніх одеситів не буває, вони, навіть виїжджаючи з міста, продовжують залишатися одеситами та любити наше прекрасне місто. Одесит — це море, південь, оперний театр, наша історія міста, яку ми намагаємося якомога краще вивчити. У нашому клубі багато істориків, письменників, краєзнавців, вони безперервно досліджують і пишуть про Одесу.
Андрій ДОБРОЛЮБСЬКИЙ, Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського:
— Одесі й одеситам властиві ознаки самостійної культури — це одеська мова, одеська література. Одеська культура відрізняється надзвичайним патріотизмом, ми вважаємо, що в нас все найкраще, все найперше. Відмінною рисою одесита є яскраво виражена аполітичність і надзвичайна любов до свого міста.
Олена ВАРИЧЕВА, начальник відділу зi зв’язків зі ЗМІ Одеської міської ради:
— Це активіст, який вміє знаходити нестандартні рішення в стандартних і нестандартних ситуаціях. Одесит — це завжди пов’язано з морем, сонцем. Усі одесити вважають, що, купаючись у морі, вони знімають із себе всю негативну енергію, тому що сонце, море та вода — це, дійсно, кращі друзі, хоч деякі одесити дуже рідко бувають на пляжах, але вони є фанатами моря.
У Одесі кожна друга сім’я так чи інакше пов’язана з морем — чиїсь чоловіки, батьки, сини борознять морські простори. Хоч де б вони були і під якими прапорами б вони плавали, вони завжди залишаються одеситами.
Звичайно ж, ще одесити відрізняються рідкісним гумором, недарма стільки гумористів є вихідцями з Одеси. Одесит — це здатність залишатися одеситом у будь-якому місті, це здатність допомогти приїжджим, яких улітку в Одесі дуже багато. Адже недарма існує могутня одеська діаспора, яка об’єднує одеситів по всьому світу, навіть в Управлінні зовнішніх зв’язків Одеської міської ради є відділ з роботи з одеською діаспорою. Одесити ніколи не втрачають одне із одним контактів, одесит завжди допоможе одеситу.
Фелікс КОХРІХТ, головний редактор альманаха «Дерибасівська — Рішельєвська»:
— Я одесит у п’ятому поколінні. Для такого молодого міста це немало. Звичайно, вік Одеси не можна порівнювати, наприклад, із Києвом, хоч Одеса — не перша, але й не друга. Мій прадід, купець, був серед тих, хто зробив внесок на будівництво пам’ятника О.С. Пушкіну. Традиції меценатства в нас збереглися й донині. Наприклад, одесити відгукнулися на лихо наших закарпатських співгромадян і надали їм допомогу. Ще одесит — це той, хто відчуває свою приналежність до одеської, якщо не нації, то групи людей; який вирізняється дружелюбністю, терпимістю, тверезістю розуму та традиціями.
Алла СУББОТІНА, приватний підприємець:
— Передусім, одесит — це людина, яка не розділяє людей за національною ознакою. Ця гостинність, такт, тонкий гумор, підтримка всім будинком у разі якихось негараздів, це радість, якщо в сусіда приємна новина.
Для мене Одеса асоціюється з «Белеет парус одинокий...». Це і мадам Староженко та її бички, яких усе менше й менше. Менше стає сьогодні й справжнього одеського колориту.
Олександр КОПАЙГОРА, директор Одеського російського драматичного театру:
— В якому місті я народився, такими повинні бути і мої принципи життєвого плану, тобто вести своє життя та свої справи таким чином, щоб мені не було соромно. Я одесит не в одному поколінні — й дружина моя є корінною одеситкою. І, напевно, ніхто в нашій країні, в колишньому Радянському Союзі, так не любить своє місто, як люблять його корінні одесити. Одеса — це одне з великих міст, не лише нашої країни, а й усієї Європи.
Коли говорять, що Одеса — вже не те місто, то вони трохи кривлять душею. Так, вона змінюється, як змінюється і все навколо в країні, у світі, але Одеса залишається Одесою. Місто, яке люблять не лише одесити, а й приїжджі. Ось, наприклад, зараз, напередодні дня народження Одеси, ми проводитимемо Міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в Одесі». Приїдуть директори та художні керівники художніх театрів зі всіх міст України і деяких країн світу — Росії, Грузії, Ізраїлю, Естонії, Болгарії. І всі з величезним задоволенням приїздять до нас і знають, що Одеса є гостинною, тут вміють провести те, що задумали. Ті, хто вперше приїхав до Одеси, бачать Одесу як дуже красиве місто; ті, хто вдруге приїхав, бачать зміни, а ті, хто живе тут, завжди люблять її.
Василь ПОПКОВ, Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова:
— Одеса в мене асоціюється з історією, де наше місто виступало як центр Новоросійського краю, не просто як географічний центр, а як ментальний центр нової Росії, нових суспільних відносин, набагато вільніших, динамічніших у сенсі розвитку й більш перспективних.
Якщо пригадати Олександра Пушкіна, то в «Евгении Онегине» дуже чітко було сказано: «Тут всей Европой дышит, веет». Я вважаю, що цей момент присутній в Одесі історично, присутній він і зараз —якраз ця відкритість Одеси новим ідеям, соціальним проектам, відкритість у міжетнічних відносинах. У цьому випадку одесит — це не просто приналежність, а певна якість духу, схильного до інновацій, до міжетнічної толерантності, відвертості.
Цей тип відносин, на мою думку, був би перспективним і для України в цілому.
Ірина ЛАШКЕВИЧ, ПП «Брістон-Україна», кавовий менеджер:
— Справжній одесит — емоційна особистість (темперамент такий, що італійці «відпочивають»)... і ще абсолютно не схожий ані на російську, ані на українську мови діалект.. Природно — ПОЧУТТЯ ГУМОРУ. Усі одесити точно знають — навіть якщо вас з’їли... є два виходи з положення... А ось у кінці моїх слів — шум моря! Цей шум для тих, хто змушений був поїхати з Одеси та дуже сумує...
Яків МАНІОВИЧ, почесний громадянин міста Одеси:
— Я дуже радий запрошенню нашого мера відвідати Одесу в Дні святкування 214-ої річниці від дня заснування Одеси. Я втратив спокій та занурився в спогади. Про що: про минулі роки життя, пов’язані з нашим містом — про дитинство, шкільні роки, війну, яка перервала наше щасливе життя та ін. Для мене одесити — це найкращі люди на землі. Це місто найкрасивіших дівчат і жінок, це місто працелюбних людей. Я завжди пам’ятаю кращі роки в своєму житті — роки навчання, улюблену професію, товаришів по роботі, колег та найцінніше — одеситів, серед яких відчуваєш себе рідним. Адже це близькі тобі люди, одержимі, як і ти, любов’ю до свого міста. В ці урочисті дні — річницю Дня народження нашого міста, не хочеться згадувати, аналізувати причини, що спонукали нас змінити місце свого проживання. Тільки «змінити місце проживання», залишаючись одеситами, оскільки такими є не тільки ті, хто в Одесі проживає, але й усі ті, в чиїх серцях живе Одеса. Пам’ять про минуле, що зберігається Одесою, одеситами, прославляє наше місто, славить одеситів, зміцнює любов до нашої прабатьківщини Одеси. З Днем народження, наше улюблене місто!
Юлія ДОВГАНЬ, учасниця Острозького клубу:
— Бути одеситом — насамперед, поважати та берегти самобутність рідного міста, розуміти його характер. Одеський характер — це вибухонебезпечна суміш життєлюбства, духу безупинної торгівлі, оптимізму, хитрощів, простодушності та таланту. Якщо ти одесит, то це полегшує тобі життя та додає впевненості! Одесит — це невичерпне джерело оптимізму і жартів із будь-якого приводу і в будь-яких ситуаціях. Одеса — це пляж, море, сонце. Одеса — це місто з божевільним ритмом життя, що вводить у шоковий стан приїжджих не лише з навколишніх сіл, а й із досить великих міст. Одеса — це місто, в якому я народилася, відбулася як особистість, пройшла найважливіший період становлення свого життя. Знаючи історію міста, можна сказати, що боротьба зі всіма проблемами Одеси тягнулася із самого її зародження. Усі насущні проблеми, такі, як незаконний продаж і самозахоплення земель, корупція, контрабанда та робота судів за принципом «хто більше дав, того і правда», залишилися і до цього дня. Одеські проблеми залишаються тими ж, що й 100 років тому, а ось люди змінюються, але не змінюється одеський характер, який допомагає їм долати всі життєві труднощі.
Євген ЛІВШИЦЬ, голова Асоціації моряків-підводників ім. А.І. Марінеску:
— Одеса — це, передусім, місто, яке розтошоване на Чорному морі, і у світі кращого міста немає. Це місто, яке створило можливість для розбудови та розвитку чорноморського пароплавства на Чорному морі. І я як житель цього міста бажаю йому процвітання. Те, що сьогодні робить мерія для міста, нехай при певних якихось недоліках, — це дуже добре, місто стало кращим, красивішим, чистішим, упорядженим і все більше приваблює до себе своєю європейською спрямованістю. Одесит — це особлива людина, одесит — це 130 національностей, тому одесита відразу скрізь упізнаєш. Ось ми — ветерани-підводники — щорічно їздимо на конгреси, на цих конгресах ми виступаємо окремою делегацією, і, побачивши нас, завжди говорять — ось, це йдуть одесити. Тому одесит — це звучить не лише гордо, а й особливо.
