Схоже, на Арсенія Петровича справили незгладиме враження слова про «честь», сказані одним із лідерів Партії регіонів Олександром Єфремовим на «5 каналі».
Нагадаємо, пан Єфремов у прямому телеефірі пустився в міркування про кодекс офіцерської честі. Мовляв, минули ті часи, коли «чесні офіцери стрілялися через те, що не дотрималися слова». При цьому Єфремов підкреслив, що юридичних підстав для зміщення Яценюка з посади спікера ВР немає, але є коаліційний договір. Ось, очевидно, спікер і вирішив, як благородна людина, «застрелитися». Звичайно, в політичному значенні цього слова.
Ну, а якщо серйозно, то, швидше за все, Арсенія Яценюка до такого рішення підштовхнули суворі обставини парламентського життя. До того ж, кажуть, що Арсеній Петрович зараз намагається обзавестися власним політичним проектом. Ймовірно, в найближчі роки він нарощуватиме політичні мускули. Яценюк не раз і не два згадував про те, що його час настане в майбутньому, причому не такому вже близькому. Благо, вік дозволяє почекати. Так навіщо «спалювати» себе в боротьбі зараз!
Обговорюють і такий варіант: Віктор Балога відправляється послом у яку-небудь західноєвропейську країну, а Арсеній Яценюк стає головою Секретаріату.
І остання версія (найправдоподібніша) — йде політична гра, метою якої є не стільки спікерське крісло чи особисті плани та інтереси Яценюка, скільки спроба організувати відставку Тимошенко відповідно до коаліційної угоди.
Але, на думку політолога Володимира ФЕСЕНКА, ця гра — малоперспективна.
— Бютівці вже дали зрозуміти, що вони в такі ігри не гратимуть. До того ж, йдеться про політичні домовленості, які, по суті, вже не працюють. Тут інша справа — відставка Яценюка може спровокувати конфлікт за спікерське крісло, адже не таємниця, що домовлятимуться будуть у пакеті. І таким чином буде прискорений розвиток коаліційного питання. Хоча не вважаю, що ця гра приведе до якогось результату. Навіть якщо проголосують за відставку Яценюка (у що я поки що не дуже вірю), то виконуватиме його обов’язки до створення нової коаліції Лавринович.
— А можливо, Яценюк, будучи людиною амбіційною, вже просто працює на 2014 рік?
— Якщо зараз на щось і працює, то або на можливі дострокові парламентські вибори, або на 2010 рік. Українська політика так динамічно, так швидко змінюється, що зараз працювати на 2014 рік просто безглуздо. Ніхто зараз не впевнений, що буде через два-три роки. Головні герої можуть кардинально помінятися. І я можу вам абсолютно чітко спрогнозувати, що 2014 року претендуватимуть на перемогу зовсім інші політики. Лише Тимошенко, якщо нічого з нею не трапиться, зможе зберегти політичну перспективу на 2014 рік. Усі інші — це під великим питанням. Навіть ті, хто зараз ходять у перспективних, — це Яценюк та Гриценко. Ніхто не знає, що буде через три роки!
— У вас не складається враження, що і БЮТ, і ПР почали здавати трохи назад? Не можуть переступити психологічний бар’єр для створення коаліції.
— Абсолютно так. У плані «розділити владу на двох» є зазор: частина людей розуміє, що на президентських виборах регіонали та БЮТ залишаються конкурентами.
Я не виключаю, що частина людей із Партії регіонів (у БЮТ таких практично немає) свідомо грають на те, щоб у перспективі перескочити в БЮТ.
Я в цьому просто абсолютно впевнений. Вони розуміють безперспективність Януковича. Вони розуміють, що Регіони програють сутичку за президентство і вже вибудовують містки до нового перспективного лідера — Тимошенко. Я не називатиму цих людей. Це моя гіпотеза, моє припущення, але я в цьому дуже впевнений.
Інші вважають, що потрібно тимчасово розділити владу на двох, а далі — діятимемо за ситуацією. І за можливості спробувати вчасно піти з цього союзу.
— Чому загальмував БЮТ?
— У БЮТ дві головні причини, що створюють головний біль і є контраргументами проти офіційної коаліції з регіоналами. Одна причина — досить помітна частина фракції не хоче офіційного союзу з регіоналами. Через різні причини. Навіть варіант вимушеного союзу все одно для них дуже болісний. Інша і вирішальна причина — це ризик втрати голосів у Західній Україні. Хоча драматичної втрати голосів не буде. Частина виборців у західноукраїнських областях приймає і такий варіант коаліції. Вважають, що все, що зробить Тимошенко, це вірно. Але все одно втрати можуть бути помітними. Тому Тимошенко вивчатиме ситуацію і, можливо, прийматиме рішення в останній момент.
А для регіоналів головна проблема внутрішня — частина фракції не хоче союзу з БЮТ. І бачать головного противника не Ющенка, а Тимошенко. І ці люди досить впливові.
— Ви маєте на увазі групу Ахметова?
— Група Ахметова — насамперед. Існує група РосУкрЕнерго, але вони не такі впливові. Вони ніби під Януковичем. Вони, звичайно ж, мають певні канали впливу з боку Москви, але це, швидше, економічний механізм, ніж політичний. У них немає такого впливу як у групи Ахметова. Але й група Ахметова виявилася меншістю. Вони не володіють блокуючим пакетом у керівництві Партії регіонів. Я й раніше про це казав і зараз це підтвердилося — дещо недооцінили Януковича, вважали, що він маріонетка Ахметова, що він не приймає ніяких рішень. А виявилося, що коли справа стосується його власних інтересів, то він рішення ще як приймає. А по-друге, переоцінили роль Ахметова. І зараз Ринат Леонідович опинився в дуже непростій, делікатній для себе ситуації, коли йому потрібно відновлювати вплив на процес прийняття рішень у Партії регіонів і уникнути якимсь чином ризиків, пов’язаних із Тимошенко.
— Якщо для БЮТ у коаліції із Регіонами ризики, передусім, електоральні, то які можуть бути ризики для Регіонів?
— Це, передусім, ризики статусні. Їхні виборці звикли, що регіонали або головні у владі, або головні в опозиції. А тут виявляється «наші хлопчаки ходять під Тимошенко». Будуть «шістками» Тимошенко. Це сприймуть далеко не всі люди в Донецьку й на південному сході України. Тут існують ризики статусного характеру для регіоналів.
— Скільки у відсотковому співвідношенні ви даєте на вибори й на коаліцію?
— 50 на 50. Ситуація дуже нестійка, вона змінюється чи не кожного дня. Як у барометрі, стрілка хитається то в один, то в інший бік. Ось так і в українському парламенті. Я гадаю, що відповідь на запитання: що буде далі, ми дізнаємося не раніше жовтня місяця. А можливо, в останні дні відведені на коаліційний процес.
