Минулої осені з появою величезних черг біля банкоматів українці усвідомили: попри обіцянки влади, світова фінансово-економічна криза все ж прийшла в нашу країну. Як цей рік прожили в різних регіонах України?
Микола КМІТЬ, голова Львівської обласної державної адміністрації:
— Криза розпочалася з фінансів. І відродження також розпочинається з фінансів. Якщо говорити про Україну в цілому, то тут одна ситуація. Якщо ж говорити про Львівщину, то в нас події розвиваються інакше: пішли значні реінвестиції у банківський капітал. Промисловість Львівщини, яка була здорова, виходить на 90-100 відсотків своїх потужностей. А відмерло те, що, можливо, повинно було ще давніше відмерти, і це є певне очищення і спускання з небес на землю. Такий процес є надзвичайно важливим, тому що в промисловості має бути конкуренція. Навіть на Львівському економічному форумі ми розглядали аспект «Конкурентність як метод просування України в Європу». Йдеться передусім про кількість енергії, витрачену на одиницю продукції, та собівартість загалом. Інвестиції цього року будуть на рівні минулого. Тобто тут усе добре. До речі, у нас відбулися зміни на ЛАЗі — пішли замовлення, очікуємо значного прогресу. Тримається у нас будівельний бізнес, бо маємо Євро-2012, також пішли інвестиції в дороги. Порівняно з іншими областями — у нас ситуація краща, бо країна інвестувала в нас значно більше, ніж в інші регіони.
Олеся КИРИЛЕНКО, кандидат соціологічних наук, Рівне:
— Спостерігаючи за людьми у цей період як соціолог, можу сказати, що все-таки українці мали накопичені ресурси, які вони могли використати під час кризи. Звичайно, за цей час багато хто мусив обмежувати себе в матеріальному плані. Це, зокрема, стосувалося і відпусток, і навчання.
Суттєвого оздоровлення економіки на сьогодні не спостерігається. Однак варто відзначити стабільні ціни на продукти харчування. Спостерігається їхнє утримання або мінімальне зростання. Безумовно, це позитивний аспект.
Що ж стосується виробництва та бізнесу, то тут присутні латентні, інертні прояви кризи. А полягають вони в тому, що внаслідок реформ у тій формі, в якій їх проводили, над конструктивним потенціалом домінує деструктивний. Фактично ця тенденція простежується й нині. Спричинили це як внутрішні, так і зовнішні фактори. Йдеться про світову кризу, яка не може не впливати на стан економіки в Україні. Якщо ж говорити про внутрішній фактор, то варто відзначити, що суспільство зорієнтоване на максимальне споживання, на комфорт. Тим часом бізнес зорієнтований на посередництво, на торговельний капітал. А щодо стратегічного виробництва, то для цього в нас немає політико-економічного ресурсу, тож ставку на це робити не варто.
Юрій УЩАПОВСЬКИЙ, доцент кафедри економічної теорії Житомирського державного технологічного університету:
— Нинішня криза певною мірою обумовлена диспропорціями в структурі економіки України, основи якої були закладені ще в попередні періоди. Тому вона має структурний характер, і сподіватися на її швидке подолання можуть тільки люди, віддалено пов’язані з економікою. Водночас криза надає великі можливості для того, щоб усунути існуючі диспропорції і закласти основи нової економічної структури. Це конче необхідно, оскільки те, що ми зараз маємо, є результатом незбалансованої економічної політики попередніх років, архаїчної, недовговічної і не спроможної забезпечити стійке зростання. Пріоритетами у структурних перетвореннях повинні стати залучення інвестицій у галузі, що забезпечують розвиток внутрішнього ринку та розвиток високих технологій. Тобто необхідна ефективна інноваційна політика, спрямована на створення механізмів підтримки високотехнологічного експорту.
Лариса ЛЮБОХІНЕЦЬ, декан факультету менеджменту Хмельницького національного університету:
— Кризову ситуацію в економіці, в першу чергу, відчутно через падіння рівня заробітної плати та рівня життя загалом. Різкий спад економічних показників відбувся наприкінці 2008 року і зачепив початок 2009-го... Однак на кінець цього року ситуація стабілізується. Вважаю, що вітчизняний бізнес потроху призвичаївся та адаптувався до непростих українських реалій й починає нарощувати виробництво. Але ж це все відбувається самотужки. Влада не докладає до відновлення економіки практично жодних зусиль, а тільки переймається виборами та відвідує численні ток-шоу. Для стабілізації ситуації необхідно піднімати ключові галузі — промисловість та сільське господарство. Тоді потихеньку відновляться й інші галузі.
Володимир КУЗЬМА, директор КП «Тернопільводоканал»:
— Підбиваючи певні підсумки за рік світової економічної кризи в Україні, я хотів би акцентувати, як вона відбилася на житлово-комунальній галузі, серед іншого — на нашому підприємстві. У першу чергу ми відчули проблеми, пов’язані із розвитком кризи банківського сектору, коли банки дуже різко, в односторонньому порядку почали обмежувати нам доступ до кредитних ресурсів. Другий момент, який негативно вплинув на фінансовий стан нашого підприємства, — це те, що промисловий сектор, а точніше, підприємці, які також відчули проблеми, пов’язані із ростом курсу долара, обмеженням доступу до банківських кредитів, відповідно призупиняли або зменшували обсяги своєї діяльності. А відтак — зменшувалося споживання води. Тобто зменшувалася наша реалізація, що також негативно вплинуло на отримання коштів для того, щоб ми мали можливість розрахуватися за всі свої видатки. Також по окремих абонентах почали виникати борги, що в принципі у попередній період не спостерігалося. З юридичними особами в нас завжди був порядок, а тут накопичилася заборгованість, збільшилася кількість позовної роботи, почали виникати борги в бюджетній сфері.
Адріан ФІТЬО, голова адміністративної ради Львівської ГО «Спілка консультантів «Експерт-група»:
— Криза є глобальною. І світові уряди, наприклад, Сполучених Штатів чи Китаю, досить ефективно її долають. У нас, в Україні, таке враження, що в переддень виборів цілком свідомо нагнітають якусь незрозумілу ситуацію — з метою економічної дестабілізації. І дії уряду, і дії Нацбанку є неадекватні для того, щоби виходити з кризи. Мої прогнози такі: криза в Україні поглиблюватиметься. Цілком імовірно, що зростатиме число безробітних. Цілком імовірно, що зростатиме інфляція, хоча це не є дефляція. Зростатиме дефіцит бюджету. Зростатиме й курс долара. Наступний рік буде дуже важким. Цілком можливі якісь соціальні зрушення.
Віктор БЕРЬОЗКА, координатор громадського об’єднання «Примножимо славу Придніпров’я!», Дніпропетровськ:
— Із кризи Україна ще не вийшла, і потрібно багато часу, щоб наша промисловість повернулася на докризовий рівень. Положення в країні набагато гірше, ніж у найближчих сусідів — у Росії та Білорусі. Причина полягає в тому, що економічна криза, що носить глобальний характер, доповнюється кризою політичною, від якої не перший рік страждає Україна. Крім того, на країну стрімко насуваються вибори — спочатку президентські, потім місцеві, а потім — парламентські. Досвід свідчить, що у такий період верхівка країни думає насамперед не про економіку, а про боротьбу за політичну владу. Щодо економіки, то позитивних зсувів за минулий рік було мало. Ми чудово бачимо, що державний бюджет порожній. Уряд щосили намагається брати мільярдні кредити або продавати підприємства, щоб, принаймні, до президентських виборів, якось закрити дірки, забезпечити фінансування соціальної сфери або виплату пенсій. Гадаю, що така ситуація триватиме до тих пір, поки не буде єдності влади.
