Однією з героїнь спортивного березня в Україні стали, безумовно, баскетболістки запорізького клубу "Козачка-ЗАлК". "День" уже досить докладно розповідав про виграш ними суперфінальної серії (2:1) у динамівок Києва - незмінних до того переможниць національних першостей, а ще - базового колективу збірної України.
- Давайте спробуємо без епітетів, - одразу запропонував головний тренер команди Юрій Велігура. - Таких матчів, як оцей заключний, коли все могло змінитися впродовж хвилини-другої - іншої, настільки мало в нашій лізі (нехай вона і зветься "супер"), що звідки й черпати заряд для достойних виступів у клубній Європі? Не ми, а московський ЦСКА сьогодні б'ється у фіналі Кубка Ронкетті.
"КОЛЮЧА" ЄВРОПА - "КОЛЮЧІ" ЗАКОНИ
- Гаразд, але тоді скажіть, чи були ви прибічником іншої формули внутрішнього чемпіонату?
- Навіть до тієї, що прийнята, не можна весь час вносити разові зміни. Ми грали півфінал і в Донецьку, й у Запоріжжі. Й здаватися нам "ЕнергоБІС" не збирався, маючи Болденко, Ходову, Мустафіну. А "Динамо" 10 та 11 березня провело дві "розминки" з неповним варіантом "Сталі" й до Дніпропетровська - не їздило. Ми вважаємо, що регламент має бути для всіх однаковим.
- Але ж із самого початку "Динамо" звільнили від першого етапу вищої ліги?
- Це з іншої опери. Щотижня грати в складному європейському груповому турнірі й ще мотатися до Черкас, Сімферополя і т.д. - нереально.
- При цьому ні "Динамо", ні "Козачка" лаврів не континенті не зажили...
- Скажу про нас. Програвати полькам не мали права. Можливо, якби київські арбітри, котрим довелося судити в Запоріжжі, не грались у святість, вийшло б інакше. Та ми дорікаємо лише собі, адже в Польщі вели в рахунку дві третини часу. Відбулася жорстка розмова. Як професіонали, вони зрозуміли, за що штрафні санкції. А от як динамівське керівництво розцінило відступ з Євроліги, то його парафія.
БУДУТЬ І СВОЇ, АЛЕ - ПІЗНІШЕ
- Юрію Петровичу, нам здається, одна з головних причин прогресу "Козачки" після 95-го - це ваш досвід конкуренції киянкам на чолі донецької команди "Медіна"?
- Знаєте, конкуренція в межах трьох клубів для країни, яка стала четвертою на Олімпіаді - це дуже мало. А Донецьк... Там, справді, мали не лише сильний ансамбль, а й щирі, як у добрій рідні, стосунки. Та почалися втручання, й я поклав заяву. Це не було легким рішенням...
- Так цього сезону, здається, за вами президент їх клубу сама до Запоріжжя навідувалася?
- Не заперечуватиму цього факту, але даремно вони думали, що негайно повернусь. Тримаюсь своїх принципів, а ще є обов'язок перед ЗАлКом, людьми, які в нас вірять і чекають. Створення в регіоні класної команди - то не миттєвий процес. У Мелітополі знайшли Тетяну Папазову. Нехай це перша заявка, але співробітництво можливе, й у масштабі області, й з власне запорізькими ДЮСШ. Хоча ви ж розумієте, віддачі від нас (на вкладені непогані кошти) вимагають сьогодні.
- Здається, прихід перед стартом сезону-96/97 Наталії Сильянової лише підтвердив досить поширену думку, що "Козачка" - команда приїжджих?
- Вибір в Україні не надто багатий. Але хіба ми когось зманювали нечесним чином? ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ Не знаю, чого в столиці нікому не знадобився такий гравець, як Ганна Топчиєва? Та не в горлівській же ХХХХХХХХХ їй грати! Я знав, скільки їй років, але покликав із конкретною метою: послабити дефіцит центрових. Хоча б на рівні протидії Назаренко та Садовниковій. Сама Галя Лохманчук не могла б їх перекрити.
БУДНІ ТА СВЯТА "ЗІРОК"
- Ви назвали лідерський дует "Динамо", але ж у вас, поряд з Лохманчук і Сильяновою, тягнули воза справжні "зірки": Вікторія Буренок, Світлана Бойко й насамперед Марина Ткаченко. В одній з останніх ігор у неї було 75 відсотків влучності в кидках. Фантастика!
- Атланта-96 навіть таких висококласних майстрів, як Віка та Марина, збагатила значною мірою. Але й включатися з ходу в наш сезон після тих навантажень було важкувато. Деякі послаблення, враховуючи ті ж недавні травми Буренок, ми їм зробили. Але тільки восени. Світлана Бойко - фізично потужна, їй би ще психологічної стійкості додати. Може активніше брати на себе місію лідера й Лохманчук. Я вас здивую, але в певному сенсі Володимиру Рижову простіше.
- Так у нього ж стільки необстріляної молоді підключилося в динамівську "основу".
- Отож. Однак знає він цих дівчат з восьмого-дев'ятого класу, стежив за зростанням кожної. А до нас приходили гранди. Це в хорошому розумінні - поштучний товар. Так, якби визначали "баскетболістку року", то Ткаченко була б претенденткою номер один. Але ж поза кадром у неї, ой яке непросте життя. Ці, й подібні нюанси, треба враховувати раніше, ніж усі титули Барселони й Брно. Й звести до спільного знаменника групу таких своєрідних постатей - ціла наука.
З ОКОЛИЦЕЮ ПОКІНЧЕНО?
- Ви ще скажіть, що Київ є Київ.
- І скажу. "Козачка", "Сталь" чи недавня донецька "Чайка" - ми просто далі від Федерації. Хтозна, може й на таких клубах, наче на кількох китах, тримається ФБУ. Чи не дивно, що за весь період існування "Козачки", її жодного разу не рекомендували на солідний комерційний турнір?
- Але ж тепер про "жіноче Запоріжжя" в Європі почують.
- Та почули вже 21-го числа. Наш мер Олександр Головко вів по сотовому телефону репортаж з "Меридіану" у... Швейцарію. Попросив його генеральний директор нашого алюмінієвого комбінату Іван Бастрига. Здається, я вам говорив про його відрядження, яке збіглося з нашим "плей-офф". Ось у такій ми зоні особливої уваги. Розслабитися - небезпечно. Тому, після короткого перепочинку, продовжимо тренуватися до червня. А вшанування команди намічено на 11 квітня. Пресу прошу не спізнюватися...
