— Я висловлю свою особисту думку. Ставлення до силового тиску НАТО на Балканах у тій чи іншій постсоціалістичній країні залежить від того, наскільки структуроване ставлення політичної еліти до альянсу. Серед еліти в Україні ставлення до НАТО — полярне, серед населення — амбівалентне. Зрозуміло, що серед прихильників лівих і проросійських політичних сил негатив стосовно НАТО й Заходу, у разі застосування сили у Косово, посилиться. Однак цей конфлікт принципово відрізняється, наприклад, від боснійського — він внутрішньодержавний. І його розв’язання військовою силою ззовні може бути неоднозначно сприйнято в Україні і тими представниками політичної еліти та населення, котрі налаштовані не по-комуністичному й помірковано ставляться до Заходу.
Щодо ставлення до Заходу суспільства загалом, то я не думаю, що одна чи дві події можуть його кардинально змінити — воно у найближчому майбутньому залишатиметься суперечливим. Інша справа, що таке ставлення конструюється чіткою позицією державного керівництва, яке повинне цю позицію заявляти і брати на себе відповідальність за неї. Ось тут у нас часто спостерігається така багатозначність позицій, яка по суті означає або замовчування, або відсутність якоїсь позиції.
На мою думку, будь-яка військова ескалація конфлікту в Косово недопустима. Звісно, багато що залежатиме від здатності сербського керівництва до компромісів і виконання взятих на себе зобов’язань. Але аналогія, наприклад, з Іраком показує, що застосування сили не призводить до остаточного розв’язання проблеми.
№204 24.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
