За дослідженнями ВООЗ, українська молодь займає перше місце в світі в рейтингу споживання алкоголю серед дітей і молоді. За інформацією МОЗ України, понад 20 тисяч молодих людей уживають наркотики, щороку 25 тисяч підлітків скоюють злочини. Окрім того, майже кожна сота дитина виховується без батьківської опіки, а за даними Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, 35% дітей присвячує вільний час телебаченню та комп’ютерним іграм, замість того, щоб відвідувати гуртки чи спортивні секції. До того ж, у 5% підлітків з’явилася ігрова залежність, а майже в усіх дітей є проблеми із здоров’ям.
Коли це все почне цікавити державу? Чиновники з року в рік відкладають затвердження Національної доктрини молодіжної політики (вперше про неї заговорили ще 2005 року), посилаючись на нестабільну політичну ситуацію. На думку експертів, така важлива програма потребує негайного прийняття, оскільки може стати основою загальнодержавної програми підтримки молоді на 2009—2014 роки.
Окрім наведених молодіжних проблем, у ньому має йти мова про подолання бідності серед цього контингенту, забезпечення молоді роботою, сімей — житлом, залучення молоді до здорового способу життя тощо. Відповідно до доктрини, окрім вирішення цих питань, українська молодь повинна отримати європейські стандарти життя у сфері медицини, освіти, культури, ринку праці та громадянського суспільства (студентський обмін за міжнародними програмами, вивчення світової культурної спадщини тощо). Про актуальність прийняття Національної доктрини молодіжної політики говорять експерти «Дня».
Валерій ГОЛОВАНЬКО, провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України:
— Цього року закінчується дія загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004—2008 роки. Але нової програми в Україні поки що не прийнято. В цьому плані доктрина є досить важливим документом, хоча вона не вносить нічого нового в загальнодержавну програму, адже напрями державної політики в молодіжній сфері зафіксовані в інших документах. Утім, її остаточне затвердження може зіграти не останню роль в розвитку молодіжної політики. Тому до липня 2008 року, коли почне формуватися бюджет на наступний рік, необхідно розробити нову програму підтримки молоді на кілька наступних років, за основу якої можна взяти саме Національну доктрину молодіжної політики, адже у багатьох аспектах ці два проекти схожі. Єдине, що їх різнить, — те, що доктрина передбачає створення сприятливих умов для розвитку молоді, а у державній програма йдеться про конкретні заходи допомоги людям. Такий підхід дозволить виграти у часі, адже перш ніж приймати програму підтримки молоді, треба створити її концепцію. Оскільки наразі її немає, існування Національної доктрини дуже доречне в цій ситуації. Якщо проігнорувати цей факт, молодь може залишитися без програми розвитку.
Як на мене, у зволіканні із прийняттям доктрини немає злої волі Верховної Ради, Кабінету Міністрів чи Президента. Постійна зміна керівних органів влади, складу Верховної Ради та інших установ, що причетні до цього, так чи інакше гальмують процес затвердження Національної доктрини. До речі, представники Програми розвитку ООН рекомендують усім державам обов’язково приймати загальнонаціональні програми для підтримки молоді, адже це є показником того, наскільки уряд країни демократичний і які перспективи він ставить перед собою на майбутнє й, зокрема, вказує на його погляди щодо розвитку молоді.
Лідія СМОЛА, директор Державного інституту розвитку сім’ї та молоді:
— В Україні існує цілий ряд документів, що визначають та регулюють розвиток державної молодіжної політики та прийняті до Національної доктрини. Один із перших документів, який визначав засади державної молодіжної політики, був затверджений ще у 1992 році. Йдеться про Декларацію про загальні засади державної молодіжної політики України. Оскільки з того часу суспільство істотно змінилося, з’явилася потреба у нових документах, які відповідають вимогам сьогодення. Наразі проект Національної доктрини молодіжної політики ширше представляє розвиток молодіжної політики в Україні в усіх соціальних сферах життя та сприяє активізації участі молоді в суспільних процесах. Проте багато що в країні залежить від політичних подій. У 2005 році створення доктрини було зініційовано Юрієм Павленком, тодішнім міністром у справах сім’ї, молоді та спорту. За його планами, доктрина мала відображати проблематику, завдання для створення середовища, в якому могла розвиватися молодь. Щоб вона не була декларативною і охопила всі аспекти молодіжної політики, її було передано на регіональний рівень для обговорення. Але чергова зміна влади призупинила процес її подальшої розробки. Нещодавно відбулася чергова зміна керівництва Мінсім’ї, і вже на початку своєї діяльності робоча група знову запрацювала над доктриною. Наразі Кабінет Міністрів України одним із пріоритетних завдань визначив розробку проекту Доктрини молодіжної політики. Робота над проектом «Національної доктрини молодіжної політики» триває.
Питання, які порушуються в Національній доктрині, дуже важливі та актуальні, зокрема, проблема активізації молодіжної участі у суспільному житті. Молодь не просто повинна отримати можливості для того, щоб покращити своє життя матеріально та духовно, їй потрібно безпосередньо брати участь у цих процесах. Така молодь зможе у подальшому достойно стати до керма країни. Оскільки Національна доктрина включає такі розділи, як «Вільний вибір», «Рівний вибір», «Участь у прийнятті рішень», це дає підстави вважати, що саме доктрина стане базою програми підтримки молоді на 2009—2015 роки. Щодо остаточного терміну затвердження Національної доктрини молодіжної політики, варто зазначити, що він залежить ще й від того, наскільки активно братимуть участь у її створенні всеукраїнські молодіжні організації, які залучаються до розробки цього проекту. Завдяки їхній участі значно легше активізувати молодь у прийнятті суспільних рішень і створити підгрунтя для повноцінного розвитку молодих людей в Україні.
Олег ДЕМКІВ, науковий співробітник Інституту соціології НАН України:
— Ідея Національної доктрини молодіжної політики є хорошою, але, судячи з власного досвіду (а я досить часто спілкуюся з молоддю), мені ще не доводилося зустрічати молодих людей, які завдяки певній програмі отримали певні позитиви та зрушення у своєму житті. З одного боку, державні програми підтримки молоді існують, на них виділяються бюджетні кошти, вони активно впроваджуються в життя, проте ні суспільство, ні молодь та й усі, хто потребує державної допомоги, реально її не відчувають. Приміром, програму молодіжного кредитування зробили недоступною для більшості молодих людей. І тут не треба винаходити велосипед чи будувати трансгалактичні проекти, цю програму треба всього-на-всього спростити і наблизити до простолюду. В цілому будь-яка молодіжна програма має базуватися на співпраці державних та громадських організацій, зокрема, на частковій передачі функцій молодіжним об’єднанням. Допоки всі ці завдання виконують державні органи, реалізація молодіжних програм буде неефективною. Саме це має стати стратегічним напрямом молодіжної політики.
Нині залишається актуальною проблема інтеграції сільської молоді та молоді з депресивних економічних районів до повноцінної життєдіяльності, тому говорити про їхній вільний вибір та рівну участь у громадському житті, про що йдеться у Національній доктрині, складно і навіть безпідставно. Адже міська молодь має значно більше перспектив для самореалізації, ніж вихідці із аграрних районів.
Щодо активності молоді у громадському житті, то молоді люди проявляють ініціативу найчастіше під час виборів, коли в рамках виборчої кампанії проводяться певні молодіжні акції. Але ж це не молодіжна політика держави, адже вона підпорядкована певним політичним цілям. Ще одна проблема цієї сфери така, що державні структури через певні законодавчі обмеження не можуть динамічно реагувати на потреби суспільства, у першу чергу — молоді. Знову ж таки, тут не обійтися без передачі своїх повноважень від державних органів молодіжним громадським організаціям. Україна має обрати саме цей шлях, лише тоді буде досягнуто позитивних та ефективних результатів.
Олесь ДОНІЙ, народний депутат України, політолог, директор Центру вивчення політичних цінностей:
— У будь-якій сфері діяльності корисно мати речі не тільки практичного плану, а й із розрахунком на їхнє виконання через 10—20 років, тобто речі, які слугуватимуть не лише сьогоднішнім, а й майбутнім поколінням. У цьому плані в українській гуманітарній політиці є чимала прогалина. Помітно, що нам бракує серйозної гуманітарної політики, яка б мала чітку стратегію для розвитку освіти, культури, медицини. Тому молодіжну політику слід розглядати саме в цьому контексті держави, а не як окремий її напрямок. Потрібно, щоб вона знайшла точки дотику з іншими галузями гуманітарно-політичної сфери, але, з іншого боку, це не повинна бути програма заради програми. Часто програми партій та урядів бувають тільки відписками і складаються для «галочки». Якщо вдасться позбутися цього, тоді від програм буде користь, адже над ними довше працюватимуть, детальніше вивчатимуть усі аспекти, а не робитимуть за тиждень чи місяць. Добре виписана програма, тобто така, до створення якої залучили представників інших відомств, молодіжних організацій, засоби масової інформації, даватиме чіткі інструкції до дій і дозволить слідкувати за їхнім виконанням.
Після прийняття молодіжної програми треба працювати за чітко налагодженим механізмом і брати на себе зобов’язання щодо її виконання. До речі, це має стати ключовим моментом програми. Інша річ, яким змістом можна наситити молодіжну програму: порушити проблему освіти, працевлаштування, родини, дозвілля. Ці питання досить важко відділити від загальносуспільних проблем. Приміром, молода людина, яка вчиться у ВНЗ, переймається питанням, де в майбутньому їй знайти хороше місце роботи. Разом з нею над цим же питанням міркують її батьки, родичі й, частково, знайомі. Тому всі складові будь-якої молодіжної програми так чи інакше хвилюють усе суспільство, і від цього лише зростає відповідальність за її зміст, виконання і, врешті- решт, — термін прийняття.
