Відсутність здорових стосунків у політичній системі Україні призводить до того, що на двадцятому році незалежності Комуністична партія Україна досить помпезно проводить свій черговий з’їзд. Комуністи непогано влаштувалися.
Пряма трансляція на Першому національному, участь Петра Симоненка у якості гостя програми на «5-му» каналі, досить широке інформаційне висвітлення самої події у багатьох ЗМІ...
Конгрес українських націоналістів за дозвіл на пряму трансляцію з’їзду КПУ одразу зажадав відставки голови Національної телекомпанії Єгора Бенкендорфа. У відповідь НТКУ заявила, що трансляція здійснювалася на комерційній основі у відповідності до підписаної угоди. «НТКУ наголошує на тому, що у наданні ефіру різним політичним силам телеканал виходить з обов’язкового дотримання принципу рівності. Зокрема, впродовж останнього року Перший Національний транслював з’їзди і партійні заходи Партії регіонів, «Нашої України», «Сильної України»... Для того щоб убезпечити телеканал від безпідставних звинувачень, у найближчий час розцінки на прямі трансляції з’являться на офіційному сайті Першого Національного», — йдеться у заяві.
З дотриманням принципу рівності можна погодитися, але справа у тому, що інші партії мають іншу історію. Комуністична ж партія визнала себе спадкоємцями КПРС, яка винищила мільйони українців репресіями, голодоморами... До того ж, Європа урівняла нацистський і комуністичний режим, визнавши їх злочинними.
...В принципі нічого нового на з’їзді не було, все ті ж гасла, на кшталт: «Бесплатное образование», «Земля не товар», «Чиновнику — пенсию рабочего», «Бедность — позор стране»... Правда, були внесені зміни у статут партії і ухвалено нову редакцію програми КПУ.
Зокрема, лідер комуністів Симоненко сповістив з трибуни, що «глибокі зміни, що відбуваються в країні і в світі, дійсно вимагають відображення в головному політичному і теоретичному документі партії». Проте, від своїх стратегічних цілей комуністи не відмовляються — «завоювання влади трудящими, побудова соціалістичного суспільства, відродження на новій основі Союзу братніх народів, об’єднання їх в єдину союзну державу». Інша справа — чи самі вони в це вірять
Не відмовляються комуністи і від участі у парламентській більшості. Адже напередодні самого з’їзду Конституційний Суд визнав використання Прапору Перемоги під час офіційних заходів разом з Державним прапором України таким, що суперечить Конституції України. Комуніст Олександр Голуб навіть заговорив про можливість виходу з провладної більшості, проте переобраний на з’їзді лідер Петро Симоненко заявив — рано. Мовляв «поки наші можливості захищати інтереси трудящих, перебуваючи в більшості, ще не вичерпані». Дійсно, не вичерпані, тому що перш ніж підтримувати Партію регіонів у парламенті, «захисники інтересів трудящих» виторгували собі чимало «хлібних» місць, наприклад, посаду голови Державної митної служби.
Тобто парадокс полягає у тому, що комуністи вже не один рік знаходячись по суті при владі, позиціонують себе як захисники обездолених верств населення. Людей й досі використовують, а точніше використовують залишки їх радянської свідомості. Займаючи державні посади, мешкаючи в шикарних маєтках, сучасні комуністи нічим не відрізняються від тих же олігархів, яких вони постійно критикують і з представниками яких у парламенті вони спільно голосують.
До того ж, хто не знає історію КПУ, можна згадати, наприклад, їх роль під час виборів 1999 року. Заборонена Леонідом Кравчуком Компартія України, згодом з благословіння Леоніда Кучми була відновлена, і на виборах 1999 року зіграла свою політтехнологічну роль. У другому турі Симоненко став ніби конкурентом Кучми (інші конкуренти були всілякими методами усунені), завдяки чому останній переобрався на другий термін.
«Я взагалі вважаю, що пора нам вже якось зупинити комуністичні лозунги та ідеї, — коментує ситуацію перший Президент України Леонід Кравчук. — Ми з одного боку проголошуємо демократію, свободу, лібералізм, а з іншого — відкриваємо пам’ятник Сталіну. І кажемо, що це, мовляв, демократія.
З комуністами постійно заграють. Вони мають «золоту акцію», знайшли собі зручну політичну нішу і чудово себе почувають. Ганьблять незалежність, будують собі будинки, купують дорогі автомобілі, співпрацють з олігархами. Нещодавно Леонід Грач дуже добре розповів, як живуть в середині компартії...
Чому їх з’їзд показав Перший Націольний? Бо вони у владі. Так, комуністи сьогодні при владі в Україні. І вони впливають на владу, ставлять перед владою певні вимоги. Хочуть голосують, не хочуть не голосують. Тобто Україна сьогодні ще є комуністичною.
А щодо ймовірної поїздки Симоненка до Львова 22 квітня, то тут можна сказати тільки одне — Конституційний суд вже вирішив, що червоному прапору не місце на державних світах.. Кожна людина, як приватна особа, може носити партквиток, може замість кашкета носити червоний прапор — це її право. Але коли в цьому бере участь держава, ніяких інших символів крім державних бути не може. Червоного прапора поряд з державними символами там бути не може. Так вирішив Конституційний суд».
Проте, виявляється для Луганської облради рішення КС не указ. Вона вже встигла ухвалити рішення у відповідь про те, що червоний прапор 22 червня висітиме на державних установах. Кандидат у мери Луганська на місцевих виборах 2010 року, народний депутат від КПУ Спиридон Кілінкаров вважає, що Партія регіонів «намагається грати в політику». Він нагадав, що у Президента була можливість до Дня Перемоги підписати закон про червоний прапор, але це не було зроблено: «Якщо була б принципова позиція, то це рішення було б підписано на другий день». Про принциповість позиції комуністів годі і говорити. Очевидно, сьогодні вони розпочали нову фазу торгів задля розширення свого представництва у владі. Треба ж якось «захищати» права робітників...
