В українському суспільстві діє неписане правило — в усьому винні «вони». Дивитися в дзеркало, аналізувати, оцінювати, критикувати, нарешті, себе, свої електоральні прорахунки, які відіграли якщо не першу, то й далеко не останню роль у появі та затвердженні перманентних політичних криз, ми не любимо. Чи не навчені?
Хоч як би там було, підсумок один: своєю пасивністю виборці заохочують дії тих, кого лають на кухнях за вечерею, на канапі перед телевізором, у метро, маршрутці... Адже ми розчаровуємося в них, але знову й знову їх же й обираємо.
«Чим це пояснюється і як перевернути піраміду?» — це одне із запитань, які «День» адресував учорашньому гостеві нашої редакції — заступникові директора Інституту соціології НАНУ Євгенові ГОЛОВАСІ. «Це пояснюється неготовністю шукати альтернативу», — лаконічно, проте гранично влучно відповів Євген Іванович.
Безперечно, не лише про помилки рядових українців йшлося. Делікатно, але іронічно відповідав Євген Головаха на запитання про те, як прищепити смак (у тому числі — світоглядний і політичний) і нам, і «їм». До речі, ще про них. Євген Головаха констатує: їхній закритий світ — це стан, де діє єдине для всіх (незалежно від партійної приналежності) правило — безкарність, яка, це відомо, породжує вседозволеність.
Це, звичайно ж, дуже й дуже закрита група, але й до її «апартаментів» суспільство може знайти ключі, — натякає Євген Іванович.
Інше питання — чи є бажання щось змінювати чи все ж таки в суспільній свідомості домінує принцип: пливти за течією, а не проти?
Відповіді на ці запитання Євгена Головахи, ви, шановні читачі, знайдете вже в найближчих числах «Дня». Безперечно, нарівні з «вічною» проблемою взаємовідносин за лінією «народ — влада» ми порушили й поточні актуальні політичні питання. Так що буде цікаво та змістовно, не пропустіть!
