До Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини громадяни України та інших держав звертаються з двох причин. Перша — завдяки всиновленню бездітні батьки мають виховувати дитину, друга — після знайомства із дітьми-сиротами в дорослих виникає бажання дати їм тепло і ласку в новій сім'ї. І щоб бажане стало дійсністю, майбутнім батькам доводиться оббивати пороги не одного відомства (для оформлення документів на усиновлення необхідно представити низку довідок — від медичного обстеження майбутніх батьків й довідки про доходи до висновку про можливість бути усиновителями). Але фахівці переконують, що юридична тяганина, яку спростити практично неможливо, — це лише верхівка айсбергу. Виявляється, набагато важче витримати психологічне напруження, перш ніж дитина стане членом нової родини...
Саму ж процедуру значно ускладнює недолугість українського законодавства. За словами співголови Всеукраїнської громадської організації «Служба захисту дітей» Людмили Волинець, Сімейний кодекс України має чимало протиріч. Одне з них стосується надання пріоритету усиновлення сімейним парам. Так, за даними експертів, майже 5% заяв на усиновлення належить одиноким людям, але закон не дає їм права стати батьками, навіть якщо вони відповідають усім вимогам, що висуваються до усиновителів. Так само заходить у глухий кут пункт Сімейного кодексу про те, що брати і сестри, які стоять на обліку усиновлення, не можуть бути розлученими. За словами Людмили Волинець, наступний абзац цього ж закону засвідчує зовсім протилежне — дозвіл на розлучення братів та сестер.
Як подолати ці та інші непорозуміння? Фахівці пропонують внести ряд змін та поправок до Сімейного та Податкового кодексів України, прийняти постанови «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» та «Про затвердження порядку реєстрації та надання дозволу на здійснення діяльності в Україні іноземних некомерційних недержавних організацій з усиновлення дітей та контроль за здійсненням цієї діяльності». За складними назвами цих законопроектів криються доволі прості речі.
— Якщо держава стимулює появу дитини в родині шляхом народження, то вона повинна стимулювати і появу дитини в сім'ї шляхом усиновлення, — пояснила перший заступник Департаменту з усиновлення та захисту прав дитини Валентина Глущенко. — Тому найперше, що повинні прийняти законодавці — це виплата одноразової допомоги при усиновленні дитини, сума якої повинна дорівнювати тій, що виплачується при народженні дитини. Крім цього родина має отримувати на усиновлену дитину щомісячну допомогу до досягнення нею повноліття. Один із батьків- усиновителів повинен мати право на трьохмісячну відпустку одразу після усиновлення. І ще одне прохання до представників закону — звільнити усиновителів від сплати усіх податків та державного мита.
На думку фахівців, такі кроки з боку уряду повинні активізувати процес національного усиновлення, тобто, українськими громадянами. Протягом останніх дев'яти місяців українці всиновили майже 1300 дітей, а іноземні громадяни — 1178. Різниця у цифрах незначна, але зростання кількості українських усиновителів експерти вважають позитивним явищем. Іноді інтереси національних та іноземних усиновителів збігаються на одній дитині, на яку починають заявляти ще й новоспечені родичі. Такі ситуації — непоодинокі, запевняють фахівці. Щоб вирішити її, треба чітко встановити, які саме діти підлягають обліку на усиновлення (чи справді вони сироти та не мають родичів, які можуть взяти їх на виховання й інші питання).
За результатами дослідження Державного інституту проблем сім'ї та молоді, 80% усиновителів хочуть усиновити дітей віком до трьох років. Дітей старших 6 років влаштувати у родину значно складніше (таке бажання мають лише 7% опитаних). За словами Валентини Глущенко, наразі дітей до трьох років, які зареєстровані в базі даних для усиновлення, у кілька разів менше, ніж старших дітлахів. Тому Державний департамент усиновлення та захисту прав дитини не може задовольнити бажань усіх потенційних усиновителів. Через невідповідність ресурсного забезпечення департамент за рік може розглянути лише дві тисячі справ про усиновлення, зокрема, міждержавне, тоді як 5 тисяч іноземних сімей щороку подають заяви на усиновлення українських дітей.
— Питання міждержавного усиновлення оповите в Україні багатьма міфами, — вважає директор програми «Родина для дитини» Олена Герасимова. — Іноземці усиновлюють лише хворих дітей, найчастіше віддають перевагу дорослим дітям і не усиновлюють усіх братів та сестер з однієї родини — це лише частинка тих міфів, що зовсім не відповідають реальності. На основі роботи в Україні іноземних агентств з усиновлення, можна стверджувати, що іноземці взагалі відмовляються мати справу з дітьми, що мають братів чи сестер. Щодо хворих дітей, то закон України не передбачає усиновлення дітей із синдромом Дауна та хворих на дитячий церебральний параліч.
Наразі в Україні існує понад 150 іноземних агентств, які допомагають громадянам своїх держав у оформленні усиновлення. До їхньої роботи фахівці не мають ніяких претензій. Єдине, що вони від них вимагають, це десятирічний досвід роботи у своїй країні, дозвіл України на свою діяльність, досвід роботи з усиновлення дітей з особливими потребами та обов'язок контролювати умови життя та виховання усиновлених дітей тощо.
Серед інших проблем міждержавного усиновлення експерти звертають увагу на те, що Україна ще й досі не приєдналася до Гаазької Конвенції ООН про права дитини, яка передбачає, що усиновлення дитини громадянами іншої держави можливе лише у тому випадку, коли у країні походження дитина не може бути передана на виховання у сім'ю або на всиновлення. Оскільки український уряд ігнорує цей важливий документ (питання про приєднання до Конвенції вже тричі розглядалося на засіданнях Верховної Ради, але так і не було вирішено), фахівці пропонують два шляхи виходу із ситуації — відмовитися від прийняття Конвенції, але врахувати її найважливіші аспекти або ж легалізувати міждержавне усиновлення, внісши поправки у Цивільний кодекс. Зокрема, затвердити на рівні уряду вимоги й строки подання звіту про усиновлену іноземцями дитину та встановити порядок нагляду за дотриманням прав дитини в іноземній родині.
