Юлія Тимошенко вже окреслила термінові завдання для своїх міністрів — за тиждень підготувати новий бюджет, а також провести перевірку використання державних коштів минулим Кабміном. Самі міністри вже повністю обжилися в нових кабінетах і розпочали роботу. Поки все виглядає цілком ідилічно і гармонійно. Але це тільки поки. На думку експертів, цей уряд буде ні ліберальним, ні соціально-орієнтованим, а швидше за все, це буде своєрідний мікс. Усі головні рішення будуть адміністративно ухвалюватися прем’єр-міністром. І тут є певні ризики: коли сильний політик отримує дуже великі повноваження, то може легко скотитися до авторитаризму (ситуація з Володимиром Путіним — цьому яскраве підтвердження). Будемо сподіватися, що подібне не трапиться з Юлією Тимошенко. Проте міністри з міністерської квоти, судячи з усього, покликані цього не допустити. Іноді система стримувань і противаг може бути дуже навіть корисною.
Ми попросили регіональних експертів «Дня» проаналізувати якість нового Кабміну, а також спрогнозувати: наскільки успішним буде цей уряд?
Олександр ЗАГЛАДА, завідувач кафедри філософії, політології та історії Державного агроекологічного університету, Житомир:
— Я вважаю, що зараз якість уряду оцінювати зарано. Хай попрацюють хоча б 100 днів. Хоча інтелектуальний потенціал у нього великий — шість докторів наук, є академіки, тобто з IQ у міністрів та їхнього лідера все гаразд. Дехто з тих, хто призначений, має досвід організаційної роботи в партійних або адміністративних органах ще за радянських часів. Отже, маємо підстави говорити, що за названими ознаками це — серйозна команда. Але зараз інші часи, і потрібні сильні менеджери. Академік може бути дуже розумним, а організувати роботу на своєму напрямку виявиться не здатним. Більше половини членів нового Кабміну не мають досвіду роботи в уряді, отже, треба придивитись до них на цих посадах. Стосовно перших заяв нових керівників: я вважаю, що Олександр Турчинов правий, коли говорить про те, що ті бізнесмени, які не порушують закони, можуть не боятися нового уряду. Бо глава певного напрямку не може пропагувати правовий нігілізм. Повага до законів є нормою для цивілізованих країн, зокрема, в європейському співтоваристві. Ми ж поки далекі від встановлення пріоритету права, хоча і заявляємо, що йдемо до Європи. Гадаю, що у нас, якщо бізнесмени працюватимуть чесно і правильно, то ні О. Турчинов, ні будь-хто їх не затисне. В Україні ж поки підприємці здебільшого не дотримуються таких правил. Постає питання: чи потрібен суспільству бандитський бізнес, який нічого не дає суспільству, державі? Але треба, щоб застосування закону не залежало від того, до якої політичної сили належить той чи інший підприємець, і не було м’яким для своїх, тобто близьких до нового уряду і жорстким для чужих. Інакше нас не приймуть до Євросоюзу.
Владислав РОМАНОВ, керівник інформаційно-аналітичної агенції «Придніпров’я», Дніпропетровськ:
— Беручи до уваги ту обставину, що команда Ю. Тимошенко ледь набрала потрібну кількість голосів, вона, на мій погляд, постійно працюватиме під загрозою урядової кризи та відставки. Обмін люб’язностями між нинішнім і попереднім прем’єром свідчить, що на співпрацю вони не налаштовані, а тому парламентська більшість і Кабінет Міністрів зіткнуться з великими труднощами. Схвалити у Верховній Раді будь-який почин буде непросто. Ю. Тимошенко буде потрібна військово-палична дисципліна для того, щоб її уряд виявився дієздатним і зміг реалізувати намічені плани. Тим часом, становище в країні не з кращих — інфляція досягла 15%, величезний внутрішній борг, 10 млрд. гривень негативного сальдо. Крім того, необхідно прийняти державний бюджет із урахуванням нових цін на газ, що призведе не лише до зниження конкурентоспроможності економіки, але й до зростання комунальних тарифів. Не потрібно забувати й ті обіцянки, які Ю. Тимошенко щедро роздавала під час дострокових виборів. Якщо полічити, то наобіцяла вона на два-три річних бюджети, а тому залишається незрозумілим, як усе це виконуватиметься. Склад самого уряду зразка 2005 року викликає відчуття дежа вю і,очевидно, чекати нових підходів від нього не випадає. Не виключено, що міністри- «велосипедисти» із НУ-НС знову почнуть сваритися з Ю. Тимошенко, піде з’ясування стосунків, замість того, щоб діяти злагоджено єдиною командою. Враховуючи, що найважчим у році буває перший квартал, наприкінці другого ми, ймовірно, зможемо чекати на першу урядову кризу.
Микола ВАСЬКІВ, професор Кам’янець-Подільського державного університету:
— Попри звинувачення у різних кризах і авантюрних «наїздах» з реприватизацією, перше прем’єрство Юлії Тимошенко було досить ефективним. Тому є сподівання, що таким буде і друге. Ознаки адміністративно-командного стилю нібито й не зовсім демократичні, але сьогодні, можливо, саме цього потребують вітчизняна економіка і політикум. Треба розчищати авгієві стайні. Щодо першого віце-прем’єра, то його плюсів чи мінусів я не бачу. Мабуть, на цю посаду треба «садити» будь-кого з тих, з ким прем’єр зможе успішно й комфортно співпрацювати. Загалом, його функції швидше контрольні, на стратегію розвитку, думаю, він мало буде впливати. Тобто: турчиновщина, на зразок азаровщини, малоймовірна. Пан Васюник — професійний менеджер-теоретик, але темна конячка, тому невідомо, як він себе проявить у ролі практика. Ще одна проблема: він і Єхануров будуть працювати в одній команді чи будуть важелями стримування і підриву авторитету Тимошенко на догоду ефемерним майбутнім президентським амбіціям Ющенка? Безперечно, дуже вдалою видається фігура євроінтеграційного віце-прем’єра. Пан Немиря справляє надзвичайно приємне враження високоосвіченого і високопрофесійного фахівця європейського рівня і хорошого адміністратора. Дай Боже, щоб він ці свої прекрасні задатки зумів реалізувати.
Про багатьох міністрів сказати щось конкретне дуже важко, бо широкий загал про них поки що мало знає. Радує поява на своїх старих місцях Пинзеника, Луценка (йому б поменше авантюрно-ексцентричних популістських заяв робити, а більше зосередитися на невидимому фронті повсякденної наполегливої праці). Нібито непоганого колись міністра Шандру, правда, чомусь кинули у відомство, де «хазяйнував» сумнозвісний Нестор. За тим принципом, що номенклатура себе всюди добре почуває?
Звичка лобіювати на міністерські посади якщо не кума, то батька, дядька — вже не дуже й дивує. Тим більше, є сподівання, що Вакарчук, який протягом багатьох років дуже вдало керує якщо не першим, то й не другим у країні університетом, наведе лад і в освіті усієї держави.
Як мінімум, дві кандидатури викликають здивування. Пан Вінський, безперечно, людина заслужена, але його призначення на міністра транспорту за принципом «треба ж такій шановній людині щось дати, тим більше обломилося його віце-прем’єрство» нічим не краще за призначення на цей пост його попередника Рудьковського чи віце-прем’єра (яка різниця, з яких питань) пана Рибака. Абсолютне ж здивування — це аграрний міністр. І це після того, як вся «помаранчева» команда клювала Мельника і весь уряд Януковича, причому цілком заслужено, за кричущі прорахунки в аграрному секторі економіки й кризові явища на ринку продуктів харчування. Загалом же, новостворений уряд викликає значно більше позитивних, ніж негативних емоцій. Насамперед, є сподівання на його дійсний професіоналізм. Мабуть, усе залежатиме від того, наскільки єдиною у своїй діяльності буде урядова команда і чи не будуть їй вставляти палиці у колеса представники інших гілок влади. Хоча кожен повинен би займатися своїм.
Максим АВКСЕНТЬЄВ, керівник соціологічної служби Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу:
— Якість Кабміну можуть засвідчити вже найближчі події. Очевидно, головним критерієм оцінки стане ієрархія пріоритетів в економіці і те, які рішення будуть запропоновані для розв’язання ключових її проблем. Іншими словами, саме якість «порядку денного» обумовить успіх або провал нового уряду й тих політичних сил, які його сформували, і, в кінцевому результаті, вплине на динаміку економічного зростання та якість життя кожного з нас. Підходи до розв’язання цих проблем, які позначаться вже найближчими днями, стануть тестом на професіоналізм нового уряду (на першому засіданні уряду новим міністрам було доручено визначитися «з п’ятьма першочерговими пріоритетами»).
Причому йдеться не стільки про стратегічні наміри тих або інших політичних сил, скільки про кілька цілком конкретних проблем. Важливо, наскільки співпадуть ці проблеми з тими, якими виявляться згадані «п’ять першочергових завдань». Перманентний абордаж глобальних проблем відволікає увагу від насущних проблем, і є всі підстави непокоїтися, що при нестійкому консенсусі всередині коаліції ця традиція збережеться. З іншого боку, контроль з боку опозиції не дозволить відмахнутися від проблем або «забалакувати» їх.
Звичайно, якщо опозиція буде зацікавлена в цьому. Взагалі, саме зараз від опозиції залежатиме якість і ефективність роботи Кабміну. В ідеалі, за мінімальної переваги існуючої більшості й могутніх ресурсів опозиції, системний контроль з її боку дозволить, нарешті, ставити на порядок денний вирішення злободенних завдань і не підміняти їх дзвінкими пустими словами. Але на практиці можна чекати найрізноманітніших деструктивних сценаріїв із розмовами про «конструктивну єдність інтересів» — тим більше, що вже зараз усі політичні сили перебувають на низькому старті президентської кампанії.
У світлі сказаного, виключно важливими є компетентність нового Кабміну і його управлінський інтелект. Призначення в новому уряді вже дають підстави для сумнівів щодо першого пункту. Ще на етапі формування у відкриту відбувалася торгівля щодо політичної ознаки, внаслідок якої навіть компетентні призначення викликають сумніви, враховуючи тяжіючу над усіма систему стримань і противаг. Найанекдотичніша ситуація з транспортним відомством — його знову очолив не компетентний технар, а амбіційний політик. Що особливо насторожує, яких- небудь виразних аргументів для такого призначення не прозвучало. Невиразно прозвучало обгрунтування ротації Президентом в оборонному відомстві, при тому що Гриценко досі був одним із найнадійніших кадрових козирів глави держави.
Взагалі, непереконливо звучать аргументи на зразок «країна потребує свіжої крові», коли на міністерства посаджені Василь Кремінь і Юрій Єхануров. Саме з погляду якісного «освіження» кадрового складу нинішній склад Кабміну не витримує критики. Сумнівно, що ці управлінці здатні на стратегічні рішення й досить амбіційні для цього.
Хоч там як, протестує ці якості підготовлений новим урядом бюджет, його антиінфляційна політика. Тут насправді мало політики — динаміка зростання цін сьогодні така, що інфляція перетворюється в реальну економічну й соціальну проблему. Точне визначення рушійних сил прискорення інфляції покаже, наскільки адекватно уряд і Національний банк сьогодні розуміють природу й динаміку економічних процесів, що відбуваються, і реальну ціну політичної складової проблеми.
З інфляцією безпосередньо пов’язана ще одна болюча проблема всіх урядів — реалізм соціальних програм. Від цієї проблеми можна було б традиційно звільнитися шляхом чергового підвищення або введення нових пільг, однак, враховуючи зростання інфляції, уряд повинен буде ухвалити непрості рішення щодо реальних меж підвищення соціальних виплат і пріоритетів у цій сфері.
І знову потрібно зазначити: те, наскільки уважна буде опозиція саме до економічної тактики уряду Тимошенко, повинне засвідчити конструктивність її намірів. У кінцевому результаті, нині повинні пройти тест на політичну відповідальність як Кабмін, так і опозиція. Від того, наскільки вдасться деполітизувати процес прийняття рішень, і залежить довгождана перспектива економічного зростання.
