Більшість країн Центральної та Східної Європи і колишнього Радянського Союзу нещодавно набули статусу незалежних. Нині все ще точаться дебати відносно того, чи є їхня політична система активом чи то пасивом під час пошуку шляхів економічного поступу. Різні пріоритети, прийняті, наприклад, під час економічної та політичної лібералізації в Росії й Китаї, також змушують замислитися над існуванням оптимальної послідовності етапів лібералізації.
Часто наводиться аргумент, що самі собою політичні права й свободи то є бажана риса суспільства і що ними не можна поступатися заради потенційного економічного зиску. Тому вивчення впливу демократії на економічне зростання іноді вважається - в кращому випадкові - недоцільним, а в гіршому - небезпечним. Іншими словами - що краще служить справі демократії: створення умов для підвищення рівня життя чи прийняття активних заходів, спрямованих на швидке забезпечення політичних прав і свобод? Аналогічно: що більше сприяє справі економічного розвитку - швидкий чи уповільнений перехід на демократичний шлях?
Формальні наукові дослідження не змогли дати переконливої відповіді на ці питання. Більша частка статистичних аналізів зазначає, що вплив демократичних інституцій на темпи економічного поступу є слабким.
Але в цих дослідженнях розглядається безпосередній вплив демократії на зростання - вплив, що не має чіткого обгрунтування в теорії. Вочевидь, якщо демократичні інституції й здійснюють якийсь вплив, вони роблять це опосередковано. В нашій праці було здійснено спробу вивчити, яким чином демократичні інституції впливають на деякі змінні, безпосередньо пов'язані зі зростанням ВВП на душу населення. Ми відібрали з політології й економіки сім змінних, що визначають економічне зростання й піддаються впливові демократії. Далі ми використовували економічні методи для оцінки впливу демократії на змінну кожного з каналів і вплив кожної змінної каналу на економічне зростання. Наша вибірка складалася з даних за 1970-1989 рр., які охоплюють п'ятдесят країн, тридцять шість з яких були країнами, що розвиваються (тому до неї й не могли бути включені країни з перехідною економікою).
Сім каналів
Якість і стабільність правління. Завдяки забезпеченню чіткої системи зміни політичних сил і заохоченню відкритих дебатів з політичних питань демократичні країни створюють умови для мирної і планованої, а не для примусової й непередбачуваної передачі влади. Зниження невизначеності має привести до підвищення кількості капвкладень і економічного зростання.
У автократичних правителів є спокуса проведення економічної політики, перекошеної у найвищій мірі, яка буде вигідна для невеликих груп, що наживаються за рахунок усієї людності. В демократичних країнах легше утримувати такі порушення під контролем. Крім того, в них забезпечується контроль якості розроблювання політики завдяки свободі преси й асоціацій і завдяки забезпеченню незалежної судової влади. Результати нашого дослідження свідчать про міцний та значний статистичний зв'язок між ефективністю держаних послуг і ступенем політичної свободи. Все це сприяє більш швидкому зростання ВВП на душу населення.
Розмір і структура державних видатків. У автократів може з'явитися бажання збільшити розмір уряду з метою максималізації своєї влади й здійснення тиску на економіку. Такі порушення легше тримати під контролем у демократичних державах.
Існує дві стійкі думки стосовно впливу засобів керівництва на прийняття ухвал. Вважається, наприклад, що в країнах з диктаторським правлінням, де прийняття ухвал тримають у руках власники капіталу, виникає стимул до вибору розмірів уряду, які б забезпечували найбільше економічне зростання. Вважається також, що в країнах із розвинутою демократією думка бідних набуває більшої ваги під час розв'язання державних питань і в них може виникнути бажання голосувати на користь перерозподільних заходів, що ведуть до перекосів і можуть стримувати економічне зростання. Перехід від автократії до суцільної демократії пов'язаний зі зниженням на 6,5 відсотків частки державного споживання у ВВП. Таке зниження розмірів уряду сприяє економічному зростанню.
Демократичні країни можуть виділяти більше коштів на виробничі видатки, тому що виборці можуть віддати перевагу типам видатків, які ведуть до помітного підвищення їхнього добробуту. Щоправда, демократичні уряди можуть постати перед проблемою більш "короткого обрію" через часті вибори. У демократичних країнах існує тенденція витрачати менші кошти, порівняно з автократичними державами, на виробничні типи державних видатків, пов'язані, наприклад, із розвитком інфраструктури та іншими державними капвкладеннями. Це та царина, в якій демократія може несприятливо подіяти на зростання.
Соціальний вибір і виборчий процес (людський капітал і нерівність прибутків). Значна частина видатків на освіту й охорону здоров'я фінансується державою й містить перерозподільний елемент. Таким чином, якщо демократичні держави більш чутливо, ніж держава з диктаторським правлінням, відгукуються на головні потреби населення в галузі освіти й охорони здоров'я, вони слідуватимуть політиці, яка сприяє накопиченню людського капіталу. Ми маємо надійні дані, які свідчать, що демократія веде до більш високого рівня людського капіталу, що, своєю чергою, забезпечує економічне зростання.
Відкритість торгівлі. Демократичні країни - добрі сусіди. Вони конкурують на ринку, а не на полі бою. Протекціоністична політика, що характерна для авторитарних режимів запроваджується для створення сприятливих умов декільком виробникам за рахунок маси споживачів. Демократичні й автократичні держави по-різному ставляться до цих двох груп. За нашими даними, перехід від цілковитої автократії до широкої демократії дійсно сприяє прискоренню зростання виробництва.
Яким чином демократія прискорює зростання
Наша емпірична методологія дозволила визначити декілька механізмів, за допомогою яких демократія забезпечує використання витрат і прибутку для економічного зростання. У таблиці, що наведена нижче, вказано відсоткові частки зростання, що забезпечуються внаслідок переходу від диктатури до цілковитої демократії.
Більшість країн Центральної та Східної Європи і колишнього Радянського Союзу нещодавно набули статусу незалежних. Нині все ще точаться дебати відносно того, чи є їхня політична система активом чи то пасивом під час пошуку шляхів економічного поступу. Різні пріоритети, прийняті, наприклад, під час економічної та політичної лібералізації в Росії й Китаї, також змушують замислитися над існуванням оптимальної послідовності етапів лібералізації.
Часто наводиться аргумент, що самі собою політичні права й свободи то є бажана риса суспільства і що ними не можна поступатися заради потенційного економічного зиску. Тому вивчення впливу демократії на економічне зростання іноді вважається - в кращому випадкові - недоцільним, а в гіршому - небезпечним. Іншими словами - що краще служить справі демократії: створення умов для підвищення рівня життя чи прийняття активних заходів, спрямованих на швидке забезпечення політичних прав і свобод? Аналогічно: що більше сприяє справі економічного розвитку - швидкий чи уповільнений перехід на демократичний шлях?
Формальні наукові дослідження не змогли дати переконливої відповіді на ці питання. Більша частка статистичних аналізів зазначає, що вплив демократичних інституцій на темпи економічного поступу є слабким.
Але в цих дослідженнях розглядається безпосередній вплив демократії на зростання - вплив, що не має чіткого обгрунтування в теорії. Вочевидь, якщо демократичні інституції й здійснюють якийсь вплив, вони роблять це опосередковано. В нашій праці було здійснено спробу вивчити, яким чином демократичні інституції впливають на деякі змінні, безпосередньо пов'язані зі зростанням ВВП на душу населення. Ми відібрали з політології й економіки сім змінних, що визначають економічне зростання й піддаються впливові демократії. Далі ми використовували економічні методи для оцінки впливу демократії на змінну кожного з каналів і вплив кожної змінної каналу на економічне зростання. Наша вибірка складалася з даних за 1970-1989 рр., які охоплюють п'ятдесят країн, тридцять шість з яких були країнами, що розвиваються (тому до неї й не могли бути включені країни з перехідною економікою).
Сім каналів
Якість і стабільність правління. Завдяки забезпеченню чіткої системи зміни політичних сил і заохоченню відкритих дебатів з політичних питань демократичні країни створюють умови для мирної і планованої, а не для примусової й непередбачуваної передачі влади. Зниження невизначеності має привести до підвищення кількості капвкладень і економічного зростання.
У автократичних правителів є спокуса проведення економічної політики, перекошеної у найвищій мірі, яка буде вигідна для невеликих груп, що наживаються за рахунок усієї людності. В демократичних країнах легше утримувати такі порушення під контролем. Крім того, в них забезпечується контроль якості розроблювання політики завдяки свободі преси й асоціацій і завдяки забезпеченню незалежної судової влади. Результати нашого дослідження свідчать про міцний та значний статистичний зв'язок між ефективністю держаних послуг і ступенем політичної свободи. Все це сприяє більш швидкому зростання ВВП на душу населення.
Розмір і структура державних видатків. У автократів може з'явитися бажання збільшити розмір уряду з метою максималізації своєї влади й здійснення тиску на економіку. Такі порушення легше тримати під контролем у демократичних державах.
Існує дві стійкі думки стосовно впливу засобів керівництва на прийняття ухвал. Вважається, наприклад, що в країнах з диктаторським правлінням, де прийняття ухвал тримають у руках власники капіталу, виникає стимул до вибору розмірів уряду, які б забезпечували найбільше економічне зростання. Вважається також, що в країнах із розвинутою демократією думка бідних набуває більшої ваги під час розв'язання державних питань і в них може виникнути бажання голосувати на користь перерозподільних заходів, що ведуть до перекосів і можуть стримувати економічне зростання. Перехід від автократії до суцільної демократії пов'язаний зі зниженням на 6,5 відсотків частки державного споживання у ВВП. Таке зниження розмірів уряду сприяє економічному зростанню.
Демократичні країни можуть виділяти більше коштів на виробничі видатки, тому що виборці можуть віддати перевагу типам видатків, які ведуть до помітного підвищення їхнього добробуту. Щоправда, демократичні уряди можуть постати перед проблемою більш "короткого обрію" через часті вибори. У демократичних країнах існує тенденція витрачати менші кошти, порівняно з автократичними державами, на виробничні типи державних видатків, пов'язані, наприклад, із розвитком інфраструктури та іншими державними капвкладеннями. Це та царина, в якій демократія може несприятливо подіяти на зростання.
Соціальний вибір і виборчий процес (людський капітал і нерівність прибутків). Значна частина видатків на освіту й охорону здоров'я фінансується державою й містить перерозподільний елемент. Таким чином, якщо демократичні держави більш чутливо, ніж держава з диктаторським правлінням, відгукуються на головні потреби населення в галузі освіти й охорони здоров'я, вони слідуватимуть політиці, яка сприяє накопиченню людського капіталу. Ми маємо надійні дані, які свідчать, що демократія веде до більш високого рівня людського капіталу, що, своєю чергою, забезпечує економічне зростання.
Відкритість торгівлі. Демократичні країни - добрі сусіди. Вони конкурують на ринку, а не на полі бою. Протекціоністична політика, що характерна для авторитарних режимів запроваджується для створення сприятливих умов декільком виробникам за рахунок маси споживачів. Демократичні й автократичні держави по-різному ставляться до цих двох груп. За нашими даними, перехід від цілковитої автократії до широкої демократії дійсно сприяє прискоренню зростання виробництва.
Яким чином демократія прискорює зростання
Наша емпірична методологія дозволила визначити декілька механізмів, за допомогою яких демократія забезпечує використання витрат і прибутку для економічного зростання. У таблиці, що наведена нижче, вказано відсоткові частки зростання, що забезпечуються внаслідок переходу від диктатури до цілковитої демократії.
Демократії також притаманні витрати з точки зору економічного зростання, пов'язані з нерівністю прибутків і більш низькими державними інвестиціями, - чинники, на які припадає 1-відсоткова сумарна різниця між темпами зростання в цілковито демократичних державах і державах із цілковито диктаторським режимом. Однак, деякі з цих витрат, можливо, варті того, щоб їх сплачувати; наприклад, менша нерівність прибутків може сама собою розглядатися як бажана риса суспільства, навіть якщо вона може бути забезпечена за рахунок зростання.
