У 1987 році на території України вперше зареєстрували випадки ВІЛ- інфекції. Сьогодні, за неофіційними даними, цією інфекцією в нашій країні заражений кожен сотий, хоч офіційно зареєстровано трохи більше 60 тисяч і серед них 10% — діти. Переважно вони народилися від ВІЛ-інфікованих матерів. Медики стверджують, що на сьогодні вже вдалося розробити досить ефективні засоби, які дозволяють плоду, а потім немовляті, уникнути зараження від матері під час пологів. Надія Жилка, заступник начальника Управління організації медичної допомоги дітям МОЗ України каже, що за статистичними даними в дев’яти випадках із десяти за відповідної медичної допомоги інфікована жінка може народити здорову дитину. Хоча, згідно із законодавством, така жінка має право позбутися дитини і на пізніх термінах вагітності, але має і право вибору — ризикувати чи ні. Про те, що ми ще дуже мало знаємо про реальні небезпеки, які несе ВІЛ-інфекція, про те, що мало замислюємося над проблемою нашого спільного проживання з носіями нової для нас інфекції, йшлося вчора на прес-конференції в Державному інституті проблем сім’ї та молоді (Київ). Результати науково-дослідного проекту «Догляд та виховання дітей, які живуть із ВІЛ...» показали, що про елементарні речі не знають навіть багато медиків. Наприклад, що дитині можна передати вірус із молоком інфікованої матері, що в цьому випадку необхідне тільки штучне годування. Не всі знають, що з великою обережністю в таких випадках слід ставитися до щеплення, що жива вакцина протипоказана цій групі малюків. Остаточно дізнатися про те, чи передався вірус від матері до дитини, чи ні, можна тільки через півтора року після народження малюка. Тільки за 10 місяців поточного року діагноз «ВІЛ-інфікований» зняли майже в п’яти сотень дітей.
Найстаршій ВІЛ-інфікованій дитині сьогодні вже 14 років. Значна частина дітей цієї категорії пішла нині в школу. Законодавство гарантує збереження лікарської таємниці стосовно їхнього статусу. Проте виникає безліч проблем, оскільки ці діти особливі. Їм не можна спiлкуватися з домашніми тваринами, гратися із землею чи піском, їх особливо ретельно потрібно захищати від будь-яких «традиційних» інфекцій, до їхнього фізичного і психічного стану слід ставитися незвичайно чуйно. Отже, ті, хто причетний до догляду за дитиною, до її виховання, мають бути обізнані з цими проблемами, але водночас не повинні панікувати тільки через думку, що контакт із такими дітьми небезпечний для них, мають вміти зберігати лікарську таємницю.
Сьогодні фахівці стверджують, що протягом останніх років соціальна реклама, яка попереджувала про небезпеки, що несе ВІЛ-інфекція, м’яко кажучи, «перегнула палицю». Акцентували на формуванні почуття страху через можливості заразитися страшною хворобою, а не на поширенні знань, які захищають від зараження. Олена Шерстюк, координатор програми «Інтегрований розвиток дітей раннього віку» (ЮНІСЕФ), вважає, що в роботі з інфікованими дітьми ми обiйшли увагою дуже важливий аспект — моделювання їхнього повноцінного життя, що ми зациклилися тільки на біологічних проблемах. У нас виробився такий стереотип, що ВІЛ-інфіковані не мають майбутнього. Більшість батьків таких дітей не бачили необхідності розвивати здібності такої дитини, не замислювалися над здобуттям ними вищої освіти. Справді, ліків, які на сто відсотків здатні вилікувати ВІЛ-СНІД, поки що не знайшли. Проте люди, яких зачепив цей вірус, мають рівні з нами права. Серед дітей, від яких минулого року відмовилися матері, 68 осіб було всиновлено (в тому числі 48 — громадянами України), 336 потрапили до інтернатів, а 87 залишилися в лікарнях. Найгірше тим, хто в лікарні. Тому як проміжний притулок для таких дітей створили спеціалізовані групи в Будинках дитини в Києві, Сімферополі, спеціалізований Будинок дитини в Донецькому регіоні. Таких дітей у нашому суспільстві ще багато хто боїться, навіть медики і педагоги. Якими саме шляхами забезпечувати їм нормальну соціалізацію, поки що сказати складно. Зрозуміло одне: Україна братиме курс на демократичне вирішення проблеми.
З нового року набуває чинності новий Сімейний кодекс, Кримінальний кодекс. Зміняться й правила отримання населенням медичної допомоги, оскільки кожен матиме право називати або приховувати свої хвороби. А ось медикам відповідно треба буде переглянути наявний стан речей і ставитися до кожного хворого, як до потенційної небезпеки зараження найсерйознішими інфекціями. А всім нам доведеться ретельніше дотримуватися правил особистої гігієни, і в деяких випадках, імовірно, набагато детальніше вникати у багато нюансів нашого спільного життя.
