«Ти бачила останній «Шанс»? Там такий хлопчик виступив з Великого Кучура, голос — просто неймовірний». Починаючи з наступного дня після виходу програми в ефір практично всі, з ким довелось спілкуватись, задавали подібне запитання. Його виступ спричинив фурор. Навіть ті, хто не є шанувальниками програми, подивились його у повторі і одностайно заявили — це щось вражаюче. А за декілька днів місцеві газети написали: «На Буковині знайшовся новий Солов'яненко», «Такі співаки народжуються раз на 100 років». Незважаючи на зовсім юний вік, Віктор Мельник вразив своїм голосом та дав підстави пишатись своїм землякам — от, мовляв, якими талантами багата буковинська земля.
Він прийшов у студію академічного співу до викладача Лідії Гакман півтора роки тому, йому було 15 років. Дуже приємний, вихований, скромний та віруючий хлопець — таке враження тих, хто його знає. Раніше співав у церковному хорі, вслухався у той спів і намагався скопіювати, а ще багато і голосно співав вдома. Може, іноді занадто голосно: юнак ще не вмів керувати своїм голосом, виробляв його потужність, іноді зривався на крик, але мріяв про справжні виступи і сцену. Якось поділився своїми прагненнями з приятелькою зі школи, яка займалась в Чернівцях в одній зі студій центру «Юність Буковини». Дівчина пообіцяла познайомити його із викладачами. Так, власне, і відбулась його зустріч з Лідією Гакман, його першим вчителем співу. «Коли він прийшов до мене в студію, навіть не знав пісень, які б могли продемонструвати його голос,» — згадує Лідія Степанівна, — «але вже тоді було зрозуміло, що в нього сильний ультраліричний тенор». Вони почали займатись, і перші успіхи не забарились. «Для такого юного віку і за такий короткий термін він зробив чимало, і це наше спільне досягнення», — продовжує вчителька, яка вважає природні дані лише частиною справи, а її важливою складовою — заняття із фахівцем.
Потім була участь в рейтингових освітянських концертах — викладачі не оминали нагоди представити свого талановитого учня, його виступ завжди ставав родзинкою будь-якого концерту та зривав бурю овацій. «Якось на одному з таких заходів, що затягнувся у часі, слухачі в залі відверто нудьгували, чекаючи його завершення і не сподіваючись на щось особливе», — пригадує колега Лідії Степанівни, яка була свідком нашої розмови, — але тут на сцену вийшов Віктор, і шум у залі стих впродовж секунд. Всі як зачаровані дивились на сцену. Його потужний голос захопив глядачів, це було щось неймовірне».
Далі пішли перші досягнення. Він отримав гран-прі фестивалю «Чисті роси» в номінації академічний спів, став одноразовим стипендіатом проекту скрипаля Остапа Шуткa, журналісти обласного телебачення зробили програму за його участю, а на всеукраїнському злеті обдарованої молоді, у якому Віктор брав участь, навіть міністр освіти під враженням почутого, пообіцяв йому свою підтримку, але забарився — сьогодні про Віктора заговорила вся Україна.
«Якщо маєш такого учня, твоє викладацьке життя прожите недаремно», — вважає Лідія Гакман. «У нього дуже гарний репертуар, у якому складні тенорові арії, їх може виконати далеко не кожен тенор- професіонал, — продовжує викладач, — і в реальному житті його голос звучить навіть краще ніж по телебаченню на «Шансі», мікрофон спотворює звук. Вважаю, що мікрофон потрібен безголосим, а з таким голосом, як у Віктора, треба співати живим звуком». Вона навіть не пропонувала йому вступати до музучилища, де працює викладачем: з такими даними треба брати вищі рівні, вступати до консерваторії.
