Учора напідпитку чоловік, у костюмі й пальті нарозхрист, котрий намагався пройти через турнікет метро, акуратненько протягнути ялинку й при цьому зберегти колишню інтелігентність і невимушеність ходи, засвідчив — у солідних установах проводи Старого й зустріч Нового року офіційно — почалися!
Начальство може говорити й наказувати все, що полічить потрібним (навіть запровадити «сухий закон»), але, незважаючи ні на що, тисячі працівників міністерств, відомств, контор та інших установ відзначать Новий рік належно й прямо на робочому місці. Така у нас традиція. Проведене журналістське розслідування дозволяє стверджувати, що особливості новорічного святкування залежать від статусу установи (якщо мислити логічно, то бюджетники повинні відзначати скромніше), особливостей планування й розташування кабінетів, наявності поблизу шинку й, зрештою, від того, наскільки шеф душка. Практика показує, що шеф-душка, котрий до того ж керує не дуже численним колективом, любить особисто зайти до кожного відділу, відкоркувати пляшку шампанського, випити з працівниками, пригостити дам принесеними цукерками (так святкують, наприклад, в Українському центрі сертифікатних аукціонів). Асортимент столу тих, хто приймає гостей, прямо пропорційний зарплатам: від пиріжків з капустою з їдальні до яєць, фаршированих червоною ікрою. Мандарини та олів’є — обов’язково. Традиції над усе. Порада початкуючому шефу-душці: бережіть себе, не випивайте зі всіма по келиху, а лише пригубіть шипучий напій, інакше до останнього відділу ризикуєте не ввійти, а ввалитися. Порада дружині шефа: не лайте. Скажіть «спасибі», що взагалі дійшов (довезли). Вранці влийте в чоловіка півлітра кефіру й, ображено опустивши очі, натякніть на матеріальну компенсацію завданих моральних збитків.
Якщо ж установа велика, то зазвичай таких подвигів від керівництва чекати не доводиться (й слава Богові!). Там святкування проходить за іншим сценарієм: шеф збирає колектив десь в актовому залі (уявляю, з якими жартами у такому залі збираються працівники Кабміну, котрі творять під керівництвом прем’єра), штовхає напутній спіч, після чого колектив, розбиваючись за посадовим старшинством, святкує у відділах, поїдаючи й випиваючи все, що самі й принесли. Якщо ж установа не просто велика, а ще й важлива (як, наприклад, адміністрація Президента), то в залі збираються лише особливо наближені, котрим даровано не тільки слухати, а й бачити Президента. Діда Мороза (політика тут ні причому) та Снігуроньку в такі серйозні контори зазвичай не запрошують. Навколо ялинки ніхто не танцює. Решті поздоровлення «шефа» передаються «ієрархічними» щаблями.
Наявність у приміщенні установи шинку (кафе, бара, буфета) дещо полегшує новорічну долю керівництва (йому не треба випивати у кожному відділі). Але це тільки з одного боку. Оскільки з іншого — ускладнюється завдання охорони, якій треба буде ухитритися випровадити тих, хто відзначає, при цьому не зіпсувавши настрою ні собі, ні іншим.
До речі, в парламенті помічено, що по суті нешкідливому шампанському властиво під Новий рік змінювати міцність. Інакше як пояснити, що торік, за розповідями очевидців, після традиційного келиха деякі народні обранці почали плутати диван із місцями громадського користування. А роком раніше тоді ще молодий реформатор Віктор Пинзеник, переодягнутий Дідом Морозом, прогулюючись коридорами ВР, роздавав «пакети економічного зростання».
Не до столу буде сказано, але пригадався старий жарт. Знаєте, чим відрізняються старі комуністи від нових? Старі, коли раптом заглядав на вогник «чужий», ховали Маркса-Енгельса й ставили на стіл сулію горілки, мовляв, сидимо — випиваємо. Тепер — навпаки.
Але не шампанським і бутербродами славиться Новий рік на робочому місці. Одним «хлібом» не обійдеться. Нам треба видовищ! Вони є (були й будуть) в Українській спілці промисловців і підприємців — там на святкуваннi не тільки пригощаються. Там співають. Причому добре поставленими голосами (кажуть, дружині президента УСПП Анатолія Кінаха — Марині Кінах — у вокалі взагалі рівних немає, як, утім, і в грі на гітарі). Приємно порадували співробітники Нацбанку — у них із невеликим концертиком виступлять дітлахи із підшефного дитячого будинку. Кажуть, що шеф НБУ Віктор Ющенко під гітару не співатиме, обмежиться лише поздоровленням колективу, якому, як пояснило компетентне джерело, погуляти по-людському не вдасться: рахунки, підрахунки, звіти... Шкода. Але нічого. «Відірвуться» вдома.
До речі, про святкування вдома. Жінка з оболонського ринку (котра, судячи з піднесеного настрою, теж святкувала на робочому місці) розповіла, що новорічної ночі на столі має бути якесь м’ясо. Звісно, не кролик. Краще — «ніжки Буша», які гостям можна рекомендувати як «стегенця Моніки». «Гості, — прогнозувала жінка, — просто помруть від ваших жартів і політичної підкованості».
P. S. ПАМ’ЯТКА ТОМУ, ХТО ВІДЗНАЧАЄ НОВИЙ РІК НА РОБОТІ
Що б не трапилося, пам’ятайте: навколо вас ні в чому не винне казенне майно, колеги, керівництво, котрим треба буде дивитися в очі наступного року... А силу й здоров’я не завадило б поберегти для основного — цілонічного — святкування в колі сім’ї.
№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Учора напідпитку чоловік, у костюмі й пальті нарозхрист, котрий намагався пройти через турнікет метро, акуратненько протягнути ялинку й при цьому зберегти колишню інтелігентність і невимушеність ходи, засвідчив — у солідних установах проводи Старого й зустріч Нового року офіційно — почалися!
Начальство може говорити й наказувати все, що полічить потрібним (навіть запровадити «сухий закон»), але, незважаючи ні на що, тисячі працівників міністерств, відомств, контор та інших установ відзначать Новий рік належно й прямо на робочому місці. Така у нас традиція. Проведене журналістське розслідування дозволяє стверджувати, що особливості новорічного святкування залежать від статусу установи (якщо мислити логічно, то бюджетники повинні відзначати скромніше), особливостей планування й розташування кабінетів, наявності поблизу шинку й, зрештою, від того, наскільки шеф душка. Практика показує, що шеф-душка, котрий до того ж керує не дуже численним колективом, любить особисто зайти до кожного відділу, відкоркувати пляшку шампанського, випити з працівниками, пригостити дам принесеними цукерками (так святкують, наприклад, в Українському центрі сертифікатних аукціонів). Асортимент столу тих, хто приймає гостей, прямо пропорційний зарплатам: від пиріжків з капустою з їдальні до яєць, фаршированих червоною ікрою. Мандарини та олів’є — обов’язково. Традиції над усе. Порада початкуючому шефу-душці: бережіть себе, не випивайте зі всіма по келиху, а лише пригубіть шипучий напій, інакше до останнього відділу ризикуєте не ввійти, а ввалитися. Порада дружині шефа: не лайте. Скажіть «спасибі», що взагалі дійшов (довезли). Вранці влийте в чоловіка півлітра кефіру й, ображено опустивши очі, натякніть на матеріальну компенсацію завданих моральних збитків.
Якщо ж установа велика, то зазвичай таких подвигів від керівництва чекати не доводиться (й слава Богові!). Там святкування проходить за іншим сценарієм: шеф збирає колектив десь в актовому залі (уявляю, з якими жартами у такому залі збираються працівники Кабміну, котрі творять під керівництвом прем’єра), штовхає напутній спіч, після чого колектив, розбиваючись за посадовим старшинством, святкує у відділах, поїдаючи й випиваючи все, що самі й принесли. Якщо ж установа не просто велика, а ще й важлива (як, наприклад, адміністрація Президента), то в залі збираються лише особливо наближені, котрим даровано не тільки слухати, а й бачити Президента. Діда Мороза (політика тут ні причому) та Снігуроньку в такі серйозні контори зазвичай не запрошують. Навколо ялинки ніхто не танцює. Решті поздоровлення «шефа» передаються «ієрархічними» щаблями.
Наявність у приміщенні установи шинку (кафе, бара, буфета) дещо полегшує новорічну долю керівництва (йому не треба випивати у кожному відділі). Але це тільки з одного боку. Оскільки з іншого — ускладнюється завдання охорони, якій треба буде ухитритися випровадити тих, хто відзначає, при цьому не зіпсувавши настрою ні собі, ні іншим.
До речі, в парламенті помічено, що по суті нешкідливому шампанському властиво під Новий рік змінювати міцність. Інакше як пояснити, що торік, за розповідями очевидців, після традиційного келиха деякі народні обранці почали плутати диван із місцями громадського користування. А роком раніше тоді ще молодий реформатор Віктор Пинзеник, переодягнутий Дідом Морозом, прогулюючись коридорами ВР, роздавав «пакети економічного зростання».
Не до столу буде сказано, але пригадався старий жарт. Знаєте, чим відрізняються старі комуністи від нових? Старі, коли раптом заглядав на вогник «чужий», ховали Маркса-Енгельса й ставили на стіл сулію горілки, мовляв, сидимо — випиваємо. Тепер — навпаки.
Але не шампанським і бутербродами славиться Новий рік на робочому місці. Одним «хлібом» не обійдеться. Нам треба видовищ! Вони є (були й будуть) в Українській спілці промисловців і підприємців — там на святкуваннi не тільки пригощаються. Там співають. Причому добре поставленими голосами (кажуть, дружині президента УСПП Анатолія Кінаха — Марині Кінах — у вокалі взагалі рівних немає, як, утім, і в грі на гітарі). Приємно порадували співробітники Нацбанку — у них із невеликим концертиком виступлять дітлахи із підшефного дитячого будинку. Кажуть, що шеф НБУ Віктор Ющенко під гітару не співатиме, обмежиться лише поздоровленням колективу, якому, як пояснило компетентне джерело, погуляти по-людському не вдасться: рахунки, підрахунки, звіти... Шкода. Але нічого. «Відірвуться» вдома.
До речі, про святкування вдома. Жінка з оболонського ринку (котра, судячи з піднесеного настрою, теж святкувала на робочому місці) розповіла, що новорічної ночі на столі має бути якесь м’ясо. Звісно, не кролик. Краще — «ніжки Буша», які гостям можна рекомендувати як «стегенця Моніки». «Гості, — прогнозувала жінка, — просто помруть від ваших жартів і політичної підкованості».
P. S. ПАМ’ЯТКА ТОМУ, ХТО ВІДЗНАЧАЄ НОВИЙ РІК НА РОБОТІ
Що б не трапилося, пам’ятайте: навколо вас ні в чому не винне казенне майно, колеги, керівництво, котрим треба буде дивитися в очі наступного року... А силу й здоров’я не завадило б поберегти для основного — цілонічного — святкування в колі сім’ї.
№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
