Прем’єр-міністр України та кандидат на посаду президента Віктор Янукович перервав своє мовчання низкою досить гострих і неоднозначних заяв у вечірньому ефірі телеканалу «НТН» у понеділок. Зокрема, прем’єр заявив про те, що йде у відпустку для проведення виборчої кампанії. «Усі сили треба віддати на підтвердження моєї перемоги на виборах. Тому у виниклих умовах я ухвалив рішення піти у відпустку для проведення передвиборної кампанії», — сказав В. Янукович. Він акцентував, що йде на вибори, бо за нього проголосували мільйони людей України. «У тому регіоні, де я виріс, боягузтво та зраду вважають найбільшим гріхом», — патетично наголосив він.
В інших своїх заявах Янукович фактично зробив спробу позбутися іміджу кандидата від влади і, як у теледебатах, представити нинішню опозицію на чолі з Ющенком як представників старого владного режиму. «Сьогодні всі переконалися, що боротися з залишками старої влади, що іменується опозицією, не можна, якщо не боротися з їхніми союзниками в нинішній владі. Після другого туру ця ганебна змичка «колишніх» із так званим адміністративним ресурсом стала явною», — сказав він. Янукович досить різко оцінив виниклу навколо нього ситуацію як «спробу розправи з дуже самостійним політиком», додавши: «Мої противники використали пропагандистський штамп: режим Кучми — Януковича». З його слів, «ні колишні, ні нинішні» не можуть пробачити йому успіхів на посаді прем’єр-міністра та кандидата на посаду президента. «У країні ці два роки існували дві влади — нова та стара. Висновки робити громадянам: Янукович — новий кандидат нової влади чи старої. А Ющенко, я впевнений, — спроба реваншу старої влади», — заявив В. Янукович. Він також багатозначно сказав, що «до кінця сподівався на порядність своїх партнерів». «Але це не означає, що всі, хто намагався з’явитися в одному кадрі зі мною — мої союзники. Хоча доходило до відвертих провокацій. Тепер команда очистилася від боягузів і випадкових людей. Тепер ми маємо можливість вибудувати штаби лише на твердих наших прихильниках», — заявив В. Янукович.
Що означає «нове позиціонування» Віктора Януковича та якою за суттю може бути його бліц-кампанія до 26 грудня? Із цими запитаннями «День» звернувся до експертів.
Вадим КАРАСЬОВ , директор Інституту глобальних стратегій:
— Бліц-кампанія Януковича насамперед справді повинна бути «бліц» — тобто швидкісною, динамічною та не сконцентрованою на тих регіонах, де в Януковича вже й так вистачає підтримки. По-друге, ця кампанія повинна бути максимально публічною. Ризики привселюдності виборчої кампанії Януковича в тому, що вони неминуче принесуть із собою й відкриття тих негативних моментів біографії, які так і залишилися до кінця нез’ясованими. Тож Януковичу доведеться підготуватися до того, що можливий запит із боку виборців і суперників на ретельніше вивчення й висвітлення проблемних моментів його біографії. І, звичайно ж, потрібна інша риторика. Я думаю, що від риторичного дефіциту, пов’язаного з критикою політичного режиму та влади, який відчував кандидат Янукович унаслідок різних причин і перед першим туром, і перед другим, зараз він повинен іти до риторичного «профіциту», дистанціюючись від нинішньої політичної влади. Тим більше, що зараз Януковичу не обов’язково бути дипломатичним, схоже, не обов’язково бути помірно обережним щодо критики і чинного Президента, і політичних еліт, пов’язаних із нинішнім політичним режимом. Оскільки зараз очевидно проявилися тріщини між донецькою елітою та низкою столичних еліт. Тож тут він може несподівано проявити себе навіть у образі найзапеклішого опозиціонера нинішньої влади, намагаючись переграти на опозиційному полі свого суперника з «третього» туру президентських виборів.
Заява Януковича — це зараз уже не стільки технологія, скільки вимушений крок політика, який опинився у досить складній, можливо, навіть безвихідній ситуації. І ця ситуація безвихідності може парадоксальним чином створити новий простір для нової гри в новій ролі Віктора Януковича. Фактично він іде ва- банк, і це хоч і недостатньо комфортна ситуація для політика, проте вона дає можливість проявити в концентрованому вигляді свої найкращі якості. Якщо, звісно, такі є. Отже, парадоксальним чином ситуація безвихідності робить легшим для Януковича пошук нових аргументів, нових акцентів для українських виборців і для участі в міні-виборчій кампанії до 26 грудня.
Я би не сказав, що електоральні переваги вже дуже міцно заморожені та перебувають у стадії «льодовикового періоду». Ситуація може бути мінливою. Тим більше, що в країні сталася революція масових очікувань як на заході, так і на сході, і мобільність та мобілізація електорату зараз інші, ніж були до першого туру. Крім того, завдання для Януковича не в тому, щоб мати стовідсоткові гарантії на виграш, а в тому, щоб провести кампанію в новому амплуа та в новій якості і спробувати розкрити себе політично з прицілом на нову епоху, на нову політсистему, попри те, хто стане переможцем переголосування. Для нього важлива участь у виборчій кампанії не стільки з погляду реальної перемоги, скільки з погляду пошуку свого місця, статусу та позиції в новій політичній грі. Тим більше, що за ним усе-таки стоїть відносно великий масив електоральних інтересів. Ситуація, в якій йому нічого втрачати, крім своєї політичної біографії, може по-новому розкрити його для виборців і для української політичної еліти.
Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:
— Те, що Януковичу слід було дистанціюватися від влади ще на початку виборчої кампанії, розумів будь-який розсудливий політолог. Крім, звичайно ж, політтехнологів його штабу, які запропонували зовсім іншу стратегію кампанії. І зараз, коли Янукович використав і карту розколу, і карту російськомовного населення, і карту православ’я, він намагається зняти карту, яка зараз наймодніша й найактуальніша. Усе, що пов’язане зі словом «опозиція», дуже приємне і привабливе. Тому Янукович зараз намагається грати на цьому слові, намагається бути «другою опозицією». Гадаю, він це робить не без того, що називається в технологіях «санкціонованим правом на єресь». Можливо, йому дозволили бути трошки «оранжевим». Я не здивуюся, якщо завтра в нього з’явиться нова виборча символіка — оранжево-синя. Це один із небагатьох сюжетів, які розігрував сам Янукович. Він починався ще під час його теледебатів із Ющенком, де він уперше заявив про те, що «ми — нова влада». Певною мірою це була спроба ідеологічної дистанції з тим, щоб забрати в Ющенка противників Кучми. Зараз Янукович пішов далі — він намагається оголосити Ющенка таємним прихильником Кучми. Це дуже складний месидж для населення й абсолютно простий для професіоналів-технологів, які змушені займатися «створенням» таких текстів. Сама заява Януковича абсолютно правильна — це свідчить про те, що він іде на вибори. А ле відчувається дуже сильно, що це не суцільний текст, що його робили різні люди, що це результат різних думок і суперечок у штабі Януковича. Звідси — абсолютно різні посили — й екстремальні, й неймовірні. Та не можна, будучи в Києві, цілком серйозно заявляти, що, мовляв, ми не дозволимо позиції киян керувати всією країною. Це слабка демагогічна позиція. Демагогія повинна бути сильною — на зразок «сонце завтра зійде».
Гадаю, що ця кампанія має мало шансів на перемогу. Але однаково кілька областей України принципово голосуватимуть за Януковича, бо вони справді вважають, що він більше пасує на роль президента, ніж Ющенко. Таке буває в будь-якій країні. Я думаю, що Янукович набере достатню кількість голосів. Але не достатню для перемоги.
Костянтин МАТВІЄНКО , політолог, корпорація «Гардарика»:
— Я хотів би висловити захоплення спічрайтерами Януковича — перша частина промови написана просто блискуче. Але навряд чи виборці повірять Януковичу після того, як конкретні живі люди відчували абсолютно реальне насильство на виборчих дільницях, в навчальних закладах, бюджетних організаціях. Тому зараз говорити про те, що він — це нова влада, після двох турів виборів, які пройшли дуже брудно, — неможливо. Неможливо також спробувати відхреститися від цього, все зваливши на екстаз виконавців. Звісно, це також мало місце. Ми мали безліч фактів, коли люди, які працюють в органах влади, з одного боку, вдавали, що вони завзято підтримують Януковича, збирали наради, робили грубу накачку своїм підлеглим... І водночас, це мало зворотний ефект, коли дуже бюрократичний зарозумілий владний Київ, де проживає більшість чиновників, проголосували не за провладного кандидата, а за опозиційного. Тому спроба дистанціюватися від «режиму Кучми» й автоматично «злити» його та опозицію на чолі з Ющенком не матиме того ефекту, на який Янукович розраховує. Хоча, мені здається, це була єдино можлива технологія в умовах, у яких він опинився. Я розумію, що Янукович не потребує моєї жалості, але я, якщо чесно, відчуваю психологічний дискомфорт, коли бачу, що його справді зрадили... Думаю, що й Росія значно змінила своє ставлення до Віктора Федоровича. Мені здається (і тут я, імовірно, вступаю в контраверсію з людьми, які активно підтримують опозицію), що об’єктивно Україна була б зацікавлена в тому, щоб Янукович «зберіг обличчя». Я дуже сподіваюся, що він програє ці вибори, але я б не хотів, щоб виборці Донбасу, Луганщини та деяких інших областей вважали це своєю поразкою. Поразка Януковича не повинна бути їхньою поразкою. Й абстрагуючись від багатьох суто особистісних недоліків Януковича, мені здається, що він повинен зберегти свою присутність в українській політиці та в українському політикумі. Це буде насамперед корисно для тих, хто зараз є опозицією. Тому що Янукович як, безумовно, сильна особистість буде здатен донести ті смисли, якими живе та частина людей, котра підтримувала його на виборах.
