За досить короткий період — три тижні — Німеччину відвідали Президент Віктор Ющенко і прем’єр міністр України Віктор Янукович.Характерно, що 28 лютого Віктор Янукович здійснював одноденний візит згідно із директивами, які були підписані українським Президентом. Під час його першої поїздки до Берліна йшлося про євроінтеграційні перспективи України та про розширення економічної співпраці з Німеччиною. Якщо Ющенко має великий багаж несправджених очікувань і нереалізованих можливостей, то Янукович, який почав з «низького старту», відноситься до розряду тих політиків, які можуть розвиватися і отримувати голоси на Заході, за єдиної умови, якщо за словами будуть діла. «День» подає дві думки, в яких аналізується потенціал українського прем’єра: старійшини журналістики Богдана Осадчука, який живе в Берліні, й найвпливовішої німецької газети «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг», яка вважається настільною газетою християнських демократів, лідером яких і є Ангела Меркель. Нiмецьке видання подається у скороченому вигляді.
До Берліна, вперше після призначення на посаду прем’єра України, прибув з офіційним одноденним візитом Віктор Янукович. В його оточенні — міністри економіки, енергетики і охорони навколишнього середовища. На жаль, час для відвідин не найкращий, бо всередині німецької «великої» коаліції християнських демократів і соціал- демократів йде запекла боротьба за охорону материнства і опіку над малолітніми дітьми. І хоч до виборів ще далеко, обидві партії вбачають у тих дебатах здобуття відсотків у майбутньому змаганні за голоси виборців. Крім цього, продовжується конфлікт щодо міністра закордонних справ Франка Штайнмаєра у справі турецького біженця Курназа. Водночас пані Меркель знервована, що не все виходить так, як вона собі уявляла на порозі німецького керівництва в Європейському Союзі. Її дратує конфлікт з французькими виробниками суперлітака Airbus, а перш за все — польська опозиція у справі Європейської конституції та постійне вето Варшави у відносинах ЄC із Росією.
Очікування відносно Януковича не надто приємні. У Давосі кілька тижнів тому Меркель його оминала, і лише перед «українським обідом» виїхала зі швейцарського курорту. А у німецькій громадській думці все ще домінує негативний дух про «головного» фальшувальника президентських виборів 2004 року в Україні. Тут все ще панує культ Ющенка як «жертви», хоч останнім часом помітне підвищення рейтингу Юлії Тимошенко за рахунок Президента. Янукович досі на цьому не «заробив». У політичних колах німців, які займаються українськими справами, розмови крутяться довкола теми: хто керує політикою уряду — Янукович, Ахметов чи Клюєв? Ніхто тут на це запитання не має відповіді. Дехто надіється, що зустріч з Януковичем у елегантному готелі «Адлон», де з успіхом виступала Юлія Володимирівна, дозволить розгадати загадку про ієрархію у таборі «Регіонів». Напевне, для цього буде замало часу, бо Янукович не хоче довгої дискусії з журналістами.
Шлях до відновлення німецько-українських відносин прочистив Президент Ющенко. Його неформальний, робочий візит відбувся у приємній атмосфері. Таким чином, закінчилась довга мовчанка між Берліном і Києвом яка була перервана восени минулого року блискучим виступом Юлії Тимошенко. Але «залізна леді» опозиції, як її називають німецькі журналісти, не могла заповнити порожнечі, що настала після катастрофи помаранчевої революції. Фігура Віктора Януковича залишилась одіозною, підтвердженням чого є фотографії та статті, які доволі часто з’являлись у німецьких засобах інформації в часи запеклої боротьби між «помаранчевими» і «біло-блакитними». Німецьке захоплення українською революцією було — незважаючи на деяке непорозуміння, спричинене «візовою аферою», таке загальне і щире, що нормальний перехід до сприйняття особи Януковича для тутешньої громадської думки непростий і нелегкий.
Завдяки зусиллям теперішнього українського посла у Берліні, вдумливого і делікатного дипломата Ігоря Долгова, політичну блокаду вдалося врешті розірвати, і зробив це 8 лютого Віктор Ющенко у канцлерському уряді, який розташований недалеко від того місця, де після 1918 року стояв будинок посольства Української Народної Республіки і Гетьманської держави. Ангела Меркель, яка може бути чарівливою, для Ющенка мала на вустах теплу і радісну усмішку. Це відразу «розтопило» звичайно серйозного, а то й похмурого лідера України. Ющенко — велике диво — навіть усміхнувся.
Але справа не в усмішках, а в конкретних діях. Минулий час застою почасти був спричинений, крім згаданої дезорієнтації вчинками Ющенка відносно Януковича, ще давнішими непорозумiннями. Однією з них була поява на місці досвідченого дипломата Пономаренка новоспеченого посла не зі старих кадрів Зленка, Удовенка і Тарасюка, а з позадипломатичного корпусу. Це був підприємець Фареник, власник будівельного концерну, що діяв головним чином у Середній Азії, спритна, інтелігентна фігура, близька до кучмівського клану. Він швидко вивчив німецьку мову, хоча говорив нею з недоладним граматичним порядком. Німці довго чекали, доки його визнали. Був чемним, але обережним. Найбільші надії прив’язали до нього комерційні та промислові кола Німеччини. По тій лінії Україна могла багато чим скористатися. Але кар’єра посла скінчилась разом з президентурою Кучми. Коли Фареника викликали на звіт до Києва, то одразу йому було заборонено виїжджати за межі України. Це трохи нагадувало методи сталінського режиму 1937 року. Після того — неочікуваний епілог. К оли заборону було знято , Сергiй Фареник подався до Москви. Але з урядових кіл досі на ту тему не було ніяких заяв, а передовсім — жодних пояснень. Ось така кульгава українська демократія. На одній нозі ходить добре, а на другій кульгає.
Минав час, посольство в Берліні було без начальства. Я висловював думку, щоб повернувся Пономаренко. Тарасюк вважав, що це неможливо. Але був прецедент у поляків: після посла-нездари Варшава вдруге прислала до Берліна Анджея Бирта. У Києві вирішили інакше, і одного дня причалив до берегів Шпрее Ігор Долгов, який перед дипломатичною кар’єрою займався наукою в царині сходознавства. Він не любить гучних слів і працює в дусі традиційної дипломатії. Має непогану, майже повністю відновлену команду. Як професійний дипломат, стоїть осторонь української війни на найвищих ешелонах влади у Києві. І це добре, це свідчить про те, що Україна стає нормальною європейською державою.
ВОНИ СКАЗАЛИ
«Ми отримали сигнал, що двері ЄС є відкритими для України. І це буде викладено в новій угоді на майбутні 10 років», — Віктор ЯНУКОВИЧ.
«Ми дали зрозуміти, що Євросоюз перебуває в стадії перетравлення розширення. І коли ми ведемо переговори про посилену угоду, це говорить про те, що Україна займає особливе місце у взаєминах з ЄС», — Ангела МЕРКЕЛЬ.
