Протягом тривалого часу газова тактика Росії щодо України визначалася гаслом «тримай злодія», яке так ніколи й не мало підтвердження. Тепер у Білокам’яній нові віяння: там на все горло кричать «тримай... боржника», хоча термін оплати за використаний газ іще не сплив.
Учора міністр палива та енергетики України Юрій Продан перед початком засідання Кабміну повідомив журналістам, що Україна повинна заплатити за поставки газу в травні 500 мільйонів дол. При цьому він зазначив, що «до 7 числа є ще час, і, я гадаю, ці гроші знайдуться». Коментуючи численні висловлювання російської сторони, згідно з якими Україна не має можливості розплатитися за травневі поставки газу, міністр нагадав: «У нас часто з’являються такі заяви, однак Україна завжди вчасно розраховувалася, і, я гадаю, так буде й надалі».
Тим часом напередодні з Москви, де зустрічалися голови «Газпрому» та «Нафтогазу України» Олексій Міллер і Олег Дубина, на адресу нашої країни прозвучали серйозні застереження. Спілкуючись із журналістами, Міллер сказав: «Поки що, як і раніше, немає ясності з тим, чи зможе «Нафтогаз України» своєчасно і повністю сплатити рахунок за поставки газу в травні». І вдався до завуальованих, але все ж загроз: «Після підписання «Газпромом» десятирічного контракту на поставку газу, говорити про будь-яке відключення України неможливо! Навіть якщо справа дійде до переходу на передоплату, «Нафтогаз» сам вирішуватиме, скільки отримати газу. Скільки сплатять — стільки й отримають. Яке ж це відключення?».
Звучить це ключове слово доволі заспокійливо, чи не так?
У чому ж насправді зацікавлена Росія, що переживає фінансово-економічну кризу не легше, ніж ми (не секрет, що прибутки її бюджету від експорту газу істотно скоротилися, і їй навіть доводиться відмовлятися від закупівель газу в Туркменістані)? Що в цих умовах для неї краще? Здавалося б, Росії найбільше треба, щоб Україна повністю і вчасно платила за використаний газ. Але якщо подивитися в корінь, то можна розгледіти трохи інше її бажання: нехай би Україна краще затримала платежі та перейшла на передоплату. Адже це, судячи з висловлювання голови «Газпрому», те саме, що продемонструвати всьому світу фінансову неспроможність і підтвердити реноме Росії як дбайливого експортера, що не бажає проблем для своїх покупців, а тому закликає європейських партнерів «скинутися» на газ для України, щоб вона не створювала проблем із транзитом.
Але квінтесенція посилено негативних інформаційних приводів, створюваних Росією щодо України, звісно, не в цьому. Її стратегічна лінія, скоріше за все, полягає в тому, щоб остаточно переконати європейців у необхідності будувати, причому не без їхньої фінансової участі, Північний і Південний потоки — експортні газові магістралі, що йдуть дном морів до Європи в обхід України. «Ми вкрай занепокоєні тим, що в сьогоднішній ситуації, коли Україна має неузгоджену позицію політичного керівництва за газовою домовленістю, наприклад, із Росією, і коли часом спекулюють цими речами, коли декларують невигідність або нікчемність досягнутих газових домовленостей, то, на мій погляд, керівники Євросоюзу, європейських країн, бізнесу повинні виявити набагато більшу стурбованість такими висловлюванням. Ми за своєю лінією інформуємо керівництво нашої країни про, на наш погляд, недостатньо активну позицію країн Євросоюзу в цій частині», — відверто каже міністр енергетики РФ Сергій Шматко, наголошуючи незацікавленість Росії у повторенні січневого газового конфлікту з Україною, але все ж продовжуючи створювати атмосферу недовіри до нашої країни. «Уряд РФ зробить усі необхідні кроки із завчасного інформування, роз’яснення ситуації та вимагатиме або чекатиме від наших партнерів якої-небудь адекватної оцінки», — говорить міністр.
Його колега, міністр фінансів РФ Олексій Кудрін навіть закликав Міжнародний валютний фонд, затверджуючи, що Україна «стоїть на межі» й «не зможе повною мірою забезпечувати платежі щодо газу». Наш безкоштовний адвокат навіть звернув увагу МВФ «на необхідність повноцінної підтримки України в умовах світової фінансової кризи» і нагадав, що Росія надіслала листа до ЄС про готовність спільними зусиллями розробити заходи підтримки Києва, щоб не зірвати поставки газу, а також заповнення підземних сховищ України. «Захід має бути зацікавлений у цій підтримці, щоб не допустити якогось провалу», — стверджує Кудрін.
І зовсім уже прозорою стає вся ця піар-кампанія, коли ми дізнаємося про цілі візиту прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна до Фінляндії, що розпочався вчора. Як повідомляють інформагенції, відвідуючи цю впливову й, у принципі, дружню Росії, незважаючи на складну історію, балтійську державу, він обговорить питання просування проекту «Північний потік», буцімто націленого на зміцнення енергетичної безпеки Європи.
