Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко та «Наша Україна — Народна самооборона» теоретично могли б порозумітися. Предметом їхніх спільних дій могли б стати заходи щодо: детінізації економіки, подолання корупції, бюджетна, територіальна та адміністративна реформи. Разом ці фракції у парламенті можуть мати гарантовану конституційну більшість, отже спроможні протягом буквально півроку внести зміни до Конституції.
Та не складеться у них знову. Чому? Тому, що не ці, та багато інших суспільно актуальних питань є, були і будуть предметом публічної, та більше — тіньової діяльності українських політиків. Влада, як джерело збагачення та спосіб захисту вже набутих капіталів — ось і вся філософія їхньої політичної діяльності. Виходячи із цієї мети, вони побудували організаційні структури своїх партій. І тому партії є закритими корпоративними організмами, не здатними генерувати та здійснювати суспільні стратегії.
Президент, з ганку власної резиденції доручаючи згаданим трьом політичним силам порозумітися, що найменше на третину давав це завдання самому собі. Він бо є фактичним лідером НУ—НС. У цьому разі було б логічним викласти текст політичної платформи такого порозуміння. Це могло б стати технічним завданням для програми діяльності майбутнього широко коаліційного уряду, проекту Державного бюджету та плану законодавчої діяльності правлячої коаліції у парламенті. Чому цього не відбулося? Ймовірно, по суті — як раз йому нічого запропонувати.
Процес порозуміння можна було б провести у формі загально національного круглого столу, одразу відмовившись розглядати на його засіданнях питання щодо яких консенсус є неможливим. Таких насправді є не багато і вони, згідно фахових соціологічних досліджень, не є суспільно актуальними, наприклад: державна двомовність.
Ми не станемо свідками такого консенсусу не через непереборні ідеологічні розбіжності між партіями, а через відсутність у них стратегій, які можна було б співставляти та шукати між ними точки дотику. Просто забороніть їм базікати про НАТО, ЄС, США, Росію, мову, церкву, і вони оніміють для публічного загалу. Предмети ж їхніх тіньових домовленостей лишатимуться незмінними: посади, гроші, підприємства та земельні ділянки. Домовлятися про це можна було і не проводячи виборів.
