Під час заходу було підбито підсумки конкурсу «Кращий молодий соціолог року» імені Наталії Паніної. Подія унікальна тим, що, по-перше, це є першою премією для молодих учених, заснованою не державою, а науковим співтовариством на громадських началах, а по-друге, ця перша премія названа на честь жінки - ученого.
Ініціативу проведення даного заходу підтримали соціологічні наукові співтовариства Києва, Харкова, Львова, Дніпропетровська, Луганська, Москви, Будапешта, Берліна, Нью-Йорка, Лондона, Гарварда, Амстердама… І це в принципі недивно, оскільки в резюме Наталії Вікторівни десятки спільних проектів з кращими університетами світу.
Наталія Паніна, за словами професора Гарвардського університету Г. Грабовича, була «одним з великих і оригінальних українських соціологів нашого часу, проникливим дослідником і блискучою інтелектуалкою, внесок якої у вивчення українського суспільства є неоцінимим, а громадянська позиція - зразком для чесного і порядного представника наукового середовища».
До речі, ідея організувати конкурс для молодих соціологів, який би стимулював втілення високих професійних і моральних стандартів в науковій діяльності, належала саме їй. Проте передчасна смерть не дозволила Наталії Паніній реалізувати цей задум… Втілив її в життя колега і чоловік Наталії Паніної відомий і авторитетний соціолог Євген Головаха (співробітництво Паніної та Головахи для дуже багатьох учнів і колег було ідеалом не тільки інтелектуального партнерства, але й особистісних стосунків, відданості й кохання). Відтепер церемонія нагородження переможців конкурсу «Кращий соціолог року» проводитиметься щорічно, 10 грудня, в день її народження.
Бути соціологом - це постійно тримати руку на пульсі широкого загалу. Наталя Паніна до цього пульсу прислухалася дуже і дуже чуйно. Перша робота, яка принесла їй широку популярність, називалася «Міф про радіофобії» (в ній автор, спираючись на проведені дослідження, звинуватила владу в тому, що за діагнозом «радіофобія» ховається реальна правда про стан людей, що пережили катастрофу на ЧАЕС). А ось останню її роботу опублікувала вже не вона, а її колеги. Ця доповідь Наталії Паніної називалася «Український профіль на європейському тлі», де мова йшла про особливості розвитку демократії в Україні.
Вельми показовий факт: Наталія Паніна вважала, що як тільки соціолог починає співробітничати з політиком, він стає заручником останнього, і в жертву цьому, як наслідок, приносять професійну чесність.
2004-го, в розпал президентської кампанії, під час відомого скандалу, коли соціологи виявилися залученими в політичний процес, Наталія Паніна виступила зі статтею, в якій написала: «Проблематика називається не «соціологія і політика», а «політика, політика, і ще раз політика». Після цього скандалу Паніна подала у відставку з поста голови комісії з професійної етики Соціологічної асоціації України, як кажуть колеги, в черговий раз, підтвердивши свою репутацію «совісті української соціології».
Щоб ушанувати її пам'ять в Київ приїхали президент європейської соціологічної асоціації Клер Уоллес (Велика Британія), керівник Центру досліджень з соціальних наук ФРН Георг Торн, президент Соціологічної асоціації України, ректор Харківського університету Віль Бакіров, а також провідні соціологи України.
