Європейський Союз стане федерацією із незалежних держав, які входять до нього і невдовзі ще увійдуть. За такий розвиток об’єднання країн на європейському континенті знову висловився міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер. Торік він вже виступив з ідеєю єврофедерацієї, однак така нерозсудливість стала причиною грандіозного скандалу в західноєвропейських країнах, які і припустити не могли, що комусь заманеться посягнути на їх незалежність. Нині ЄС об’єднує п’ятнадцять держав. У 2004 році економічно-політичне європейське об’єднання може поповнитися ще шістьма членами. Мине певний час і на Єврососоюз чекатиме «друга хвиля» розширення з поповненням на нових шість держав. Природно, що європейських політиків турбує питання, як зможе функціонувати ЄС, об’єднуючи стільки держав? Єврооб’єднання потребує реформ, проте яких саме і як їх проводити — так і невідомо.
Рік тому Фішер спробував спрогнозувати майбутнє Європи, проте наразився на нерозуміння у політичному бомонді ЄС. І хоч як потім у Німеччині не намагалися виправдати, буцім не слід главу німецького зовнішньополітичного відомства розуміти буквально — він говорив федерація, а розумів просто тісну співпрацю і т.д. Учора в інтерв’ю «Файненшл Таймс» Фішер у черговий раз повторив свої легендарні міркування щодо розвитку ЄС. У цілому він вбачає три можливих шляхи майбутнього ЄС — у тісній міжурядовій співпраці країн-учасниць, у федералізмові та федерації незалежних держав-членів. Як наступний етап перетворень у ЄС Фішер називає саме третій шлях, хоч, зізнався німецький міністр, симпатизує все-таки другому. Частково в інтерв’ю він також зачепив тему інституційної ієрархії в ЄС. Рік тому він висловився за створення єдиного європейського уряду, підготовки спільної конституції і навіть запропонував обирати єдиного президента всенародним голосуванням. Цього разу він був обережніший у висловлюваннях і наголосив на балансі влади трьох керівних органів Євросоюзу — Ради Міністрів, Європарламенту та Єврокомісії. В іншому випадку, підкреслив Фішер, на ЄС чекає всього-на-всього міжурядова співпраця, від якої нічого доброго чекати не слід. Хіба жарт — 27 країн, 27 урядів, два десятки мов... Такий розвиток, із жалем констатував міністр, окрім стагнації або ж переговорних труднощів, не принесе.
