— Вікторе Андрійовичу, як ви ставитесь до ідеї скасування обов’язкового продажу половини валютних доходів українських експортерів?
— Я прихильник скасування цієї норми. Переконаний, що це рудимент адміністративного валютного регулювання, від якого можна просто і легко відмовитись. Тим більше, що півтора року тому нам вдалося збалансувати платіжний та торговий баланси. Ми перейшли в режим позитивного торговельного сальдо. Я думаю, що діючий режим обов’язкового продажу, на жаль спонукає Центробанк робити речі, які протирічать логіці його цілей. Мета — стабільний курс. А ця норма сьогодні поглиблює проблему управління курсом гривні. Для політики, яка велась 4—5 років тому, це був нормальний інструмент. Сьогодні треба від нього просто відмовитись.
— Не виключено, що НБУ просто побоюється падіння валютних надходжень до країни через очікуване падіння українського експорту в Росію після запровадження нею імпортного ПДВ. Наскільки, на вашу думку, цей фактор буде актуальним для валютного ринку?
— Я думаю, цей фактор, безумовно, належить до таких, що посилюють негативні очікування. Та нервозність, яка з’явилась останнім часом на валютному ринку, у банківських колах, – це сигнали серйозного порядку. Але якщо говорити дуже синтетично, я переконаний, що ці епізоди стали причиною такого негативного впливу виключно через одну, більш серйозну причину. Я маю на увазі ключову проблему в економічній, і особливо — торговій площині між Україною і Росією — неузгодженість торгових політик двох країн. Дві сторони, на жаль, за останні 5 років сповідували концептуально різні торгові теорії. І коли сьогодні спiвставити ці політики, безумовно, вони важко сприймаються як з точки зору Світової організації торгівлі, та й взагалі їх важко коментувати. В інтересах якого бізнесу ця неузгодженість? Я переконаний, що це не в інтересах російського бізнесу, тому що падіння їхньої активності на українському ринку — це негативне для них. Але так же негативно це і для українського бізнесу. Ми втрачаємо позиції через незрозумілу асиметрію торговельної політики.
— Через кілька тижнів після відставки ви можете сказати, якими б мали бути основні орієнтири економічної політики нового уряду?
— Я переконаний, що підвалиною нашої економіки надалі має залишатись фінансова стабільність. Без неї є неможливою навіть постановка завдання щодо подальшого розвитку. Сьогодні, думаю, надзвичайно важливо, що досягнуто певної фінансової стабільності. Україна володіє стабільними цінами і стабільними грішми. Операції на фінансовому ринку починають набувати ознак закономірного процесу. Україна повинна мати і надалі жорстку бюджетну політику для забезпечення балансу державних потреб.
— Чи вважаєте ви інвестиційний клімат в Україні привабливим?
— Український ринок, поза сумнівом, починає бути привабливим, стає оптимістичним. Це прекрасна нагода для інвесторів. Якщо капітал не має прозорої і прибуткової системи своєї циркуляції, він, безумовно, відходить в тінь. Тому з цієї точки зору мене дуже тішать процеси перших ознак освітлення еконоімки за останні два роки. Позитивно впливає фінансова стабілізація, ознаками якої є підвищення попиту на українські гроші, відносне зменшення агрегатів готівки. Це дає хороші позови для росту організованого ринку капіталів і економічних розрахунків. Збільшення грошових розрахунків свідчить, що основним фактором, який унеможливлює повернення до бартеризації у господарських відносинах, стає наявність відкритої системи обігу активів. Це дуже важливо для інвесторів.
