Безумовно, переговори з керівництвом Світового банку будуть трохи потьмарені недавнім інцидентом навколо Ощадбанку України.
Не зовсім спокійним буде і фон для переговорів українського уряду з МВФ. Найближчим часом Верховна Рада розгляне питання про ратифікацію нового договору з Міжнародним валютним фондом. Він передбачає збільшення квоти України у Фонді на 29,3%, що відразу ж дозволить претендувати на додаткові 370 мільйонів кредитних доларів. Днями Президент звернувся з листом до депутатів з переконливим проханням ратифікувати договір. Але навряд чи український парламент проголосує за поновлення відносин із МВФ без детального звіту уряду про використання вже отриманих кредитів. Наприкінці вересня НБУ зарахував до золото-валютних резервів країни 375 мільйонів доларів, наданих МВФ, та ще 147 мільйонів від Світового банку. В офіційних поясненнях прозвучало, що ці кошти будуть використані для підтримки бюджетного балансу. При цьому до надання кредитів жодних тривожних даних про якийсь дисбаланс у держбюджеті не надходило. Наскільки ефективно використовуються кредити МВФ, і чи варто Україні затягувати борговий вузол на своїй шиї, — відповіді на ці запитання, напевно, прозвучать з вуст прем’єра Кінаха раніше, ніж депутати дадуть свою згоду на ратифікацію. Те, що міністри в Україні часто кажуть про іноземні кредити як про самоціль, не переймаючись поясненнями щодо необхідності кредитів узагалі, все частіше дає пiдстави для думки, що міністри не утрудняють такими поясненнями і самих себе. У будь-якому разі гарячих дискусій у парламенті на цю тему уряду не уникнути, і аргументів для суперечок він, звичайно ж, спробує набрати у розмові з Херстом Келером. Перед відльотом Кінах, як передає Інтерфакс-Україна, заявив: «У нас немає сумніву, що співпраця з цими організаціями (МВФ і Всесвітній банк. — Ред. ) необхідна передусім як ознака інтеграції України у світову фінансову систему, інтеграції у світову спільноту».
Не виключено, що головну роль у переговорах з кредиторами буде вiдiгравати все ж не Кінах, а міністр фінансів Мітюков. А прем’єр однією з головних цiлей візиту назвав не тільки розв’язання питань з подальшим кредитуванням, але й відкриття американського ринку для українських товарів. Через торішнє лідерство України у списку європейських виробників піратських компакт-дисків американці загрожують торговельними санкціями проти наших металургії та текстильної промисловості. І хоч майже всі заводи з виробництва CD у нашій країні вже оперативно закрито, США продовжують вимагати законодавчих змін у сфері інтелектуальної власності. При цьому американці щиро дивуються, чому обіцянки уряду найчастіше не виконуються саме через проблеми із затвердженням законів у Верховній Раді. Їм важко зрозуміти, що у нас Кабінет Міністрів, як правило, очолює представник не парламентської коаліції, а ситуативно і «зверху» сформованої більшості. Напередодні відльоту до Нью- Йорка Анатолій Кінах повідомив, що його уряд розробив програму покращання іміджу України за кордоном. Напевно, цей імідж був би позитивнішим і без спецпрограми, якби за урядом стояла стабільна більшість у парламенті. Тоді, мабуть, й у самого Кабміну була б меншою спокуса набрати іноземних кредитів, не задумуючись про їхнє повернення, а депутати б із розумінням ратифікували міжнародні зобов’язання, дані урядом.
У будь-якому випадку, візит Кінаха повністю відповідає системі стратегічних партнерів України — Росія, ЄС, США. При цьому «американські оглядини» Кінаха вiдіграють важливу роль у виробленні Вашингтоном своєї політики відносно України. Адже не секрет, що досі цієї політики у вигляді чогось оформленого і зрозумілого просто не існує, на відміну від бачення новою адміністрацією США відносин з Росією.
