Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

За "Мотором" ніколи "не заіржавіє"?

10 липня, 1997 - 00:00

Незважаючи на "війни кланів" (про них неодноразово розповідав "День"), жіночий чемпіонат України все ж пристав до фінішної гавані. Розв'язку всередині фінальної четвірки дивізіону "А" читачі також знають (уперше добилися "бронзи" ужгородські "Карпати"). Окрім цього відбувся, і саме за регламентом ФГУ, перехідний турнір чотирьох лідерів дивізіону "Б" та квартету бажаючих відстояти прописку в "еліті".

Без проблем це вдалося кіровоградському "Інгулу" - 20 очок з 21 можливого (перша сходинка цих локальних змагань і п'ята - в лізі). А от львівська "Галичанка" (в недавньому минулому - учасниця єврокубків) скористалася тільки останньою, четвертою вакансією. Та й виграш у молодих підопічних черкаського тренера Людмили Фролової (ця гра, власне, й вирішувала долю восьмого сукупного рядка) не назвеш особливо переконливим - 28:25.

Загальний стан за місцями такий... 6. "Дніпрянка" (Херсон) - 19 очок; 7. "Мотор-2" (Запоріжжя) - 17; 8. "Галичанка" - 15; 9. "Мальва" (Черкаси) - 13; 10. "Адвіс-Університет" (Хмельницький) - 12; 11. "Спартак-2" (Київ) - 9; 12. СДЮШОР № 2 (Київ) - 7. Отже, до дивізіону "Б" змушені перейти "Адвіс" і резервістки "Спартака" (це, наголошую, також - як і основна команда - колектив ГК імені Ігоря Турчина).

Тим часом ми вітаємо "Дніпрянку" та її ватажка - заслуженого тренера України Михайла Милославського з поверненням до класу найсильніших. До речі, єдине очко відібрала в кіровоградок саме команда з Херсона (25:25). У свою чергу нічию з херсонськими дівчатами зробили резервістки "Мотора" - 23:23. І тепер вони, по суті, зрівнялися з основним своїм клубом щодо "порту приписки". Не виключно, що дехто з нинішніх підопічних Василя Петрова посилить першу команду концерну "Мотор-Січ".

Головний "Мотор" (чемпіон-97) тепер очолив Георгій Воронов, заслужений тренер України і донедавна - помічник багаторічного наставника запоріжанок, заслуженого тренера СРСР, Леоніда Ратнера. Подейкують, що ініціаторами його відставки були заводські командори. Але водночас у Києві задовольнили прохання Леоніда Анатолійовича залишити пост головного тренера жіночої збірної. Вважаю, що винісши за дужки симпатії та емоції, маємо подякувати Ратнеру-тренеру за його безперечний творчий внесок у гандбол.

...Тим часом національну команду, за рішенням федерації та Держспорткомітету, прийняв киянин Леонід Євтушенко, також заслужений тренер України. Це призначення непросте, адже під його опікою спартаківки (йдеться про перший склад клубу) та збірна юніорок. Однак і тут не обійшлося без болючого "проколу". За браком коштів, наші 19-20-річні спортсменки не зможуть взяти участі у молодіжному чемпіонаті світу в Котд'Івуарі. І це колектив, який ступаючи від однієї до іншої сходинки вікових категорій, завойовував "золото" в Європі й "срібло" першості світу. Коментарі зайві!

Леонід МАНЕВИЧ, почесний суддя зі спорту
Газета: