Ворота цього замку виявились досить привітно відкритими, і якби наші були трохи більш уважними, рахунок став би непристойно великим. А так кияни обмежились лише голом Олександра Хацкевича, який нагодився біля воріт після того, як Олександр Мелащенко влучив м’ячем у голкіпера гостей Шея Гівена.
Задоволення приніс не тільки переможний результат. Вразило те, з якою майстерністю тренерський штаб «Динамо» не просто «залатав дірки» у складі після нечуваної серії травм основних гравців, а органічно ввів кожного новачка у тканину командної гри.
Особливо вразив хорват Йерко Леко, який лише десять днів тому прибув до Києва. Новачок грав так, ніби живе в Україні і тренується з «Динамо» вже кілька років. Гадаю, що не буде перебільшенням сказати, що Олексій Михайличенко, який, по суті, дебютує в ролі першого тренера, за всіма статтями обіграв у середу «метра» англійського футболу Боббі Робсона. Це визнав після гри і сам англійський тренер, нагадавши, що попереду гра у Ньюкаслі. Справді, радість від того, що «Динамо» вийшло в лідери своєї групи, не повинна переходити в ейфорію. Це тільки початок шляху, проте чомусь віриться, що шлях цей буде впевненим.
Сьогодні хочеться говорити не стільки про Лігу чемпіонів, скільки про парадокси нашого мислення. З однiєї сторони, ми переконалися, що в Україні є команди, здатні гідно боротися на євроарені. З другої — уже завтра і «Динамо», і «Ньюкасл» гратимуть календарні матчі своїх чемпіонатів. Динамівці зустрінуться в Києві з «Оболонню», а «Ньюкасл» прийматиме «Сандерленд». Вгадайте з трьох разів, де завтра буде повний стадіон — Києві чи у Ньюкаслі? Отож. Об’єктивно сьогодні «Динамо» — лише одна з багатьох українських команд, не чемпіон і йде поки що лише на четвертому місці. То чому ми валимо на трибуни, щоб побачити надцяту команду Англії, і сидимо вдома, коли грають перші команди України? Показали ж нам, що ми нічим тих британців не гірші. Чому ж нам не заповнити стадіон у суботу, аби ще раз побачити у складі «Динамо» героїв стартової гри Ліги чемпіонів, не отримати насолоду від їхньої майстерності? Хоч бери і пиши на футбольних афішах: «Купуй українське!» Ми ж справді не гірші, а може, і кращі. І не тільки у футболі.
