Сьогодні перший день Світового економічного форуму в Давосі, який має об’єднати політиків і бізнесменів у дискусії про найважливіше. Цього року в центрі обговорення «Велика трансформація: формування нових моделей». Для Української частини форуму — перспективи нашої держави в контексті європейського і глобального розвитку. Утім, Європа протягом року вже не раз висловлювалася щодо свого бачення цих перспектив, спостерігаючи за судовими справами Луценка та Тимошенко. Щодо ще однієї гучної справи — «справи Кучми», безпосередньо пов’язаної зі «справою Гонгадзе», то тут виявляти принциповість не поспішають.
Давос — це, сказати б, світовий рівень, який допомагає не тільки справляти враження, а й «забувати» про старі проблеми; для декого це швейцарське містечко — місце для обговорення засобів реалізації світових завдань, тоді як для інших — це добрий шанс започаткувати потрібні зв’язки.
Відомо, що Фонд Віктора Пінчука є одним зі співорганізаторів Українського ланчу в Давосі. Щороку він збирає європейських, російських та українських політиків і бізнесменів, які обговорюють шляхи розвитку України. На початку конференції з промовою виступатиме Президент України Віктор Янукович, він говоритиме про своє бачення майбутнього України, а потім до нього для дискусії приєднається колишній президент Польщі Олександр Квасневський (друг сім’ї Кучми і, до речі, як і Віктор Пінчук, — донор Фонду Клінтона).
У вівторок, напередодні відкриття Давоського форуму, до Києва на запрошення Фонду Віктора Пінчука приїхала Челсі Клінтон, член правління Фонду Клінтона та Глобальної ініціативи Клінтона. До слова, згідно зі списком донорів Фонду, оприлюдненого виданням Нью-Йорк Таймз, внесок Віктора Пінчука в цей Фонд становить велику частину всіх надходжень. Чи не вражаюче як для громадянина країни, що, м’яко кажучи, не в тнайкращому стані!..
У Києві Челсі Клінтон зустрілася зі студентами київських вишів. Утім, перші півгодини зустрічі минули під гаслом «модератор Святослав Вакарчук і Челсі — про важливість філантропії». Політолог Олексій Толкачов у коментарі «Радіо Свобода» слушно зауважив: «Челсі Клінтон поділилася з українськими студентами своїм розумінням філантропії?.. Я тоді чогось не зовсім розумію.
Баченням філантропії треба було ділитися з українськими олігархами, щоб вони в своїй філантропії стали принаймні більш-менш схожими на загальноєвропейські і західні стандарти доброчинства».
А далі гостя радо відповідала на запитання студентів про свої улюблені рок-гурти, роль хорошої освіти в житті та про людей, яких вона наслідує. Студентів також цікавили страхи доньки відомих американських політиків, поради щодо її життєвих пріоритетів та бачення майбутнього Сполучених Штатів.
А коли йшлося про українські справи, стало очевидно, що Ч. Клінтон дуже далека від них.
«Я тут, щоб почути вас і відповісти на запитання, які ви можете поставити», — сказала Челсі Клінтон, так і не давши відповіді на запитання, чи знайома вона з якимись проблемами української молоді.
Звісно, завжди цікаво послухати людину з іншим досвідом життя та іншим поглядом на світ. Але що ж важливого розповіла член правління Фонду Клінтона? Розповіла про те, що сьогодні Сполучені Штати намагаються відповісти на головне запитання — якою американці хочуть бачити свою країну: активнішим гравцем на міжнародній арені чи державою, ізольованою від решти світу; як розв’язати проблему рекордно високого рівня безробіття та нерівності — не расової, а, радше, класової. На прикладі американців Челсі наголосила, що громадяни мають навчати одне одного відповідальності за власний вибір та активної участі в житті власної країни. Навіть переконувати знайомих прийти і проголосувати — це також важливий крок, адже участь 51% громадян у виборах — це досягнення, розповіла Клінтон.
Відповідаючи на запитання «Дня» — яким має бути співвідношення інтелекту і цінностей (у світлі того, що, маючи багато розумної молоді, Україна досі сприймається у світі крізь призму справи Гонгадзе чи «кольчужного» скандалу), — Клінтон сказала, що не вона повинна говорити українцям про баланс розуму і креативності: ті, хто хоче якихось змін у світі, змінюють його.
«Зміни не відбудуться так швидко, як ми часто того хочемо, але вони обов’язково стануться, і не можна недооцінювати ролі технологій у цьому процесі, — сказала Клінтон. — Невдовзі річниця початку демонстрацій на площі Тахрір в Єгипті. Здалеку годі зрозуміти певні речі, скажімо, чому не всі люди об’єдналися, але це саме той приклад, коли розум підсилено розумінням цінностей, — мені це видається обнадійливим».
Цікаво, якими Клінтон очікувала побачити студентів, що прийшли на зустріч із нею? Адже її думки щодо U2 у ролі улюбленої групи та щодо Нельсона Мандели, чиїм життєвим прикладом Челсі надихається, звичайно, мають «велику суспільну вартість», та все ж шкода, що так і не вдалося відчути у відповідях хоча б мінімальної поінформованості гості про країну, яку вона відвідала. Зокрема, й у відповіді на наше запитання. І якщо про справу Гонгадзе чи скандал із «Кольчугами» багато американців не чули (цьому можна знайти пояснення), то від людини, яка приїздить до України на запрошення мецената, чия родина безпосередньо пов’язана із зазначеними резонансними подіями, можна було очікувати більшого розуміння країни та контексту, в який вона потрапляє.
