Трагедія сталася 9 серпня на його дачі. Анатолій Володимирович пиляв бензопилою дерево, яке всохло і тільки затіняло земельну ділянку. Він не встиг відскочити і попав під падаючий стовбур.
Ромашин загинув у віці 69 років. Свою артистичну кар’єру він почав у театрі ім. Маяковського. Дебют у кіно відбувся у стрічці «Вітер». У його послужному списку близько 150 картин. Найбільший глядацький успіх принесли стрічки: «Незакінчена п’єса для механічного піаніно», «Граки», «Борис Годунов», «Гіперболоїд інженера Гаріна», «Рецепт її молодості», «Гріх», «Анна Павлова». Після фільму Елема Клімова «Агонія» критики з подивом зазначили, що Анатолій Володимирович не просто чудово зіграв роль царя Миколи II, але й зовні разюче був схожий на останнього російського самодержця. З 1986 року Ромашин керував акторською майстернею у ВДІКу.
Зі своєю молодою дружиною, колишньою киянкою Юлією, Анатолій Володимирович познайомився на зйомках кінострічки «Етюди про Врубеля». Їхній шлюб в одних викликав заздрість, а в інших — роздратування. Чи не жарт — двадцять років різниці! Проте це був гармонійний союз. Актор вивів власну формулу щастя: «Вік — це не кількість прожитих років, а число миттєвостей». Як режисер він запросив Юлю в картину «Без надії сподіваюся». Незабаром у них народився син Діма.
Остання значна театральна робота Анатолія Ромашина — роль доктора Фауста в однойменному спектаклі «Театру Місяця». Актор мріяв створити «дачний театр» — коли б у літній «мертвий» сезон провідні актори виступали на маленьких майданчиках з камерними творами. Його діяльна натура постійно вигадувала нові проекти. На жаль, раптова смерть їх перекреслила.
Редакція газети «День» висловлює співчуття рідним і близьким покійного.
