Допомога потрібна калікам, а не наївним
Ще в період горбачовської перебудови в Україні була поширена думка, що коли Україна стане самостійною державою, то Захід допоможе їй перетворитись на квітучу країну. З проголошенням незалежності в нашому суспільстві майже всі стали вважати, що Захід зобов’язаний виконувати цю придуману українськими політиками місію. Однак я досі не можу зрозуміти, чому він повинен це робити, адже милостиню давати повинні хіба що калікам.
Дехто може закинути, що нашій державі величезні кошти потрібні не просто так, а на переоснащення застарілих технологій, проведення реформ і под. З цим твердженням не можна не згодитись. Але ж їх можна було б заробляти власними руками. Так, наприклад, за рахунок продажу зброї Україна могла мати щорічно за підрахунками фахівців від 10 до 15 млрд. доларів. А що було зроблено? Нашому суспільству було нав’язано політику конверсії. В той час як США, Росія та інші країни продовжували виробляти й продавати військову техніку, Україна замість ракет і танків стала виготовляти нікому не потрібні чайники та горщики. Де ж тут хоч якась логіка?
А чи взагалі Україні варто надавати допомогу в існуючій ситуації, коли процвітає масове розкрадання, корупція, хабарництво? На мій погляд, ні. По-перше, для чого брати іноземні кредити, ставати економічно залежними і ще й платити за це великі відсотки, коли в той же час свій національний капітал вивозиться за кордон? За 8 останніх роки з України «випарувалось» щонайменше 30 млрд. доларів, а їх можна було вкласти в свою економіку, і не треба було б сьогодні виклянчувати по кількасот мільйонів, які нічого не вирішують. По-друге, ті кошти, що позичаються, як засвідчує практика, не приносять абсолютно ніякої користі ні економіці, ні людям. Вони в основному розкрадаються і проїдаються, а населенню залишаються всезростаючі борги. За роки незалежності фактично не було вирішено жодної соціально-економічної проблеми, не було побудовано жодного солідного підприємства, а віддавати потрібно вже біля 13 млрд. доларів. Наша влада так напозичалась, що підвела країну до прірви фінансового дефолту, після чого наступає перетворення держави на неоколонію.
А чи світ зацікавлений надавати Україні повноцінну допомогу? Вважаю, що ні, бо кожна держава в своїй міжнародній політиці виходить із власних національних інтересів, а не з якихось гуманних міркувань. То ж чи потрібна іншим країнам багата і сильна Україна? Ні, бо тоді вона стає небезпечним конкурентом. Якщо і потрібна Україна, то лише як буферна зона між Сходом і Заходом і як ринок збуту товарів. Україна як велика і благополучна держава потрібна тільки українському народові, і тому лише він своїми власними руками і власною волею, не оглядаючись ні на Схід, ні на Захід, може зробити її такою. А завдання влади — створити для цього належні передумови. І чим скоріше усвідомить це українська політична і владна еліта, тим краще, тим скоріше ми вийдемо із нинішнього соціально-економічного занепаду. А надія на чужу допомогу — це є політична наївність, яка вже не раз призводила український народ до трагедії. Про це красномовно говорить наша історія.
