Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроект «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії», представлений головою Комітету з питань соціальної політики і праці Євгеном Марчуком. За проект проголосувало 240, проти — 4 з 326 народних депутатів, зареєстрованих у сесійному залі.
В основу концепції покладено принцип формування системи соціальних стандартів, як основи для визначення і затвердження розмірів соціальних гарантій.
— Соціальні гарантії, встановлені Конституцією України, в результаті економічної кризи не реалізуються, — сказав автор проекту. — Виправити цю ситуацію могла б комплексна система соціальних стандартів.
Перевага альтернативного проекту Євгена Марчука перед тим, який представляв Кабмін, в тому, що він охоплює значно більшу сферу правовідносин, передбачає прозорий механізм фінансування соціальних витрат із обов'язковими розрахунками за кожним із стандартів, громадський контроль за його реалізацією, зокрема, з боку профспілок, державний моніторинг соціальної сфери. Інтегральним або базовим соціальним стандартом є прожитковий мінімум, що становить, за останніми розрахунками, 160 грн. Проте згідно з проектом коригувати його необхідно хоча б раз на півроку.
Чи потрібний такий закон, якщо врахувати нинішню надзвичайну макроекономічну ситуацію? Адже тільки на покриття боргів із виплати зарплатні та пенсій необхідно понад 10 млрд. грн.? Як вважає Є.Марчук, потрібно законодавчо припинити злочинну щодо народу політику фінансування соціальних витрат за залишковим принципом. Хіба це не блюзнірство, коли соціальна допомога сім'ям з дітьми в першому кварталі становила в середньому 5,7 грн. на дитину? Тоді як витрати на утримання Національного бюро розслідувань (близько 1,5 тис. грн. на одну особу) перевищували фінансування за лінією міністерств вуглепрому, освіти, охорони здоров'я, соціальної політики та праці і довкілля разом узятих. Безконтрольні митні коридори, податкові пільги для нафтогазових трейдерів, опікуваних урядом, перекладання урядових валютних гарантій для окремих підприємницьких структур на плечі державного бюджету — ось на чому втрачаються мільярди державних грошей, котрих саме й не вистачає на соціальні гарантії для малозахищених верств населення.
